З усіх боків містечка видно величний греко-католицький храм Архистратига Михаїла, збудований за проектом видатного архітектора і місцевого уродженця Я. Сас Зубжицького у 1912-1939рр. Інтер'єр
розмальовував тернопільський художник Теодор Вацик.
Собор цей - альфа-самець. От що таке масштаб. Товсте як всяке порядне містечко має кілька архітектурних домінант (сучасна церква, костел, оті напів-міфічні форти Михайла Хмеля). Але все це тьм'яніє на фоні гігантського Михайлівського собору. Ян Сас Зубжицький натепер - найвідоміший уродженець Товстого. Нє, якщо хтось доведе, що Богдан Хмельницький у Товстому не лише був зачатий, а й народився, Зубжицькому доведеться посунутися. А до тих пір - лаври його. І його дітище стверджує це навіть з неба, ставить жирну крапку на будь-яких інших спробах домінувати. В Товстому головний він.
Неподалік від собору так і пнеться вибратися на дорогу гострим кутом колишня міська ратуша (1925-29, зараз банк) та монумент Т.Шевченку. Симпатичний народний дім - з початку ХХ ст. Ратуша, природно, була у місті й раніше - її зруйнували у першу світову, в серпні 1914 р.
З протилежного боку знаходиться римо-католицький костел св.Анни, чи то збудований з нуля, чи то перебудований на місці колишнього прямокутного форту XVI ст. (на фото з сайту http://www.tovste.info - храм-попередник ще без дзвіниці. За ним видно синагогу) за проектом - і знову здогадки - чи то відомого архітектора, професора Львівської політехніки Теодора Маріана Тальовського (1910-1912), чи то таки Саса-Зубжицького (начебто останній пристосував до життя проект першого. Там непевно якось все). Раніше на споруді висіла табличка, щось на кшталт "Дім здоров'я матері та дитини" (думаю, це такий евфемізм для родильної палати), а зараз табличка самі бачите яка, в храмі вже проходять богослужіння, хоча інтер'єри все ще потребують гарного ремонту. У цього костелу була первісно 26-метрова вежа, зруйнована в 1944 р. Як розповідав мені в 2005 р. директор місцевого краєзнавчого музею, вежу збирались відбудувати, навіть камінь для такої мети привезли. Плани, на жаль, не здійснилися. Була б вежа - у костелу б були всі шанси позмагатися з Михайлівським собором за архітектурне лідерство. Без неї... На жаль.
Неподалік бачимо палац магната Слонецького (ХІХ ст.). До комплексу садиби входять господарські приміщення та власне скромний палацик.
Рухаючись далі містечком у напрямі Червоногроду, минаємо курган зі статуєю діви Марії, а за ним оглядаємо невеликий будиночок - колишній Народний дім. З 1992р. тут діє народний музей історії Товстого. У неділі установа зачинена. Мені пощастило побуватив музеї аж в 2005 році - сподобалось. Директор музею виявився просто шаленим патріотом Товстого.
У 1948-51 рр. у Товстому за дорученням крайового Проводу ОУК "Поділля" діяла підпільна друкарня.
Серед відомих уродженців Товстого: Ян Кароль Зубжицький (1860-1935) - архітектор; Володимир Кучер (1885-1970) - фізик і педагог; Іван Ставчинський (1891-1973) - журналіст, редактор, видавець, перекладач у США; Степан Кошель (1919-1998) - Герой Радянського Союзу; Павло Дорожинський - діяч українського студентського руху та молодіжних організацій у Європі після Другої світової війни, згодом - діяч Пласту у США; Борис Єфремов (народ. 1954) - артиси естради, діяч культури, заслужений артист України. Уродженець Товстого Лев Ізидор Боднар (народ. 1921) - педагог, інженер, публіцист, діяч української діаспори у США - меценат Товстенської церкви та народного музею історії Товстого.
Якихось сто років тому майже половину населення Товстого складала єврейська громада. Торгували, займались ремісництвом, родина Шпітцерів тримала п'ять будинків розпусти у Товтому. Ага, п'ять. Всі з ліцензіями, законний бізнес. Поважні люди, шановані містяни Шпітцери навіть дали деревину на відновлення будівництва греко-католицького храму в 1930-х - безкоштовно. Від тієї громади лишилося дотепер велике єврейське окописько на пагорбі при в'їзді в Товсте з півночі, від Борщева. Вважається, що походить кіркут ще з XVII ст. (найстаріші збережені мацеви - XVIII ст., останні поховання - 1940 р.), а потім активно використовувалось хасидською громадою Товстого. У місті служив рабином синагоги чудотворець, лікар, засновник хасидизму Баал Шем Тов-Бешт (див. "Меджибіж") (1700-1760) - і місцевий переказ навіть стверджував, що на окопиську збереглась могила його матері. Вже в наш час на цвинтарі поставили скромний меморіал в пам'ять жертв нацизму (в 1942-43 рр. тут знищили кілька тисяч іудеїв - і поховали в загальних могилах, через що деякі старі надгробки зрушили з свого місця і перенесли). Крім кіркута, зберігся скромний з вигляду дім раввина (з початку ХХ ст.).
Є й старий християнський цвинтар - на захід від центру селища (за сучасною церквою, на кол. вул. Колійовій), весь зарослий травою (хоча в 2008 р. його спробували почистити). Закрили його в 1960-х, після понад сторічного використання. На кладовищі - монументальний склеп Юзефа Потири - за міськими переказами, цей залізничник, чи то чех, чи то поляк, чи то взагалі італієць, там навіть не похований. Потира наглядав за ходом робіт по будівництву залізниці та двоповерхового будинку станції (1897-1899). Коли прокладали колії, змушені були еспроприювати частину дворів містян.
Колись при дорозі до кіркута, за ставом, стояв старовинний кам'яний хрест, описаний Я.Сасом-Зубжицьким. Від хреста відкривався чудовий вигляд на містечко: костел, палац, ще жива на той час в'їздна брама замку, стара школа, плебанія, шепіт млина десь на Тупі.
При дорозі на Язловець стояла фіґура св. Яна Непомука з 1707 р. (путівник "Поділля" польського видавництва Rewasz стверджує, що стоїть і зараз). Статую, яка слугувала сніговказом, хтось позбавив голови чи то у 1918, чи то у 1919 р. Ще до І світової війни розібрали місцеву дерев'яну церкву з 1717 чи 1731 р.
І чого я до тих Шпітцерів з їхніми домами розпусти вчепилася? Не вони перші, не вони останні. Старовинний рід Лагодзинських починав з ковалів та слюсарів, а доріс в 1929 р. до трьох готелів та ще одного будинку розпусти - з ліцензією продавати алкоголь. Будинок зберігся, двоповерховий, з балкончиком - № 76 по вул. Українській.
Було ще п'ять шинків та п'ять млинів, дві пекарні, з десяток м'ясних крамниць - і купа магазинчиків та ресторанів. Торгували навіть книжками та картинами.
В дитинстві та юності в Товстому жив Лонгин Горбачевський - громадський діяч Канади. У початковій школі наприкінці 1930-х років навчався польський прозаїк і публіцист Збігнєв Доміно.
Взимку 1914-1915 рр. в Товсте занесло великого князя Михайла Романова, брата тодішнього імператора Миколи ІІ. Михайло, цар на день (він _правив_ Росією 28 березня 1917 р. - а наступного дня зрікся, як це зробив перед тим його брат), останній самодержець Всєя Русі, командував "дикою дивізією" з семи кавказьких полків, яка нещадно знущалася над подільськими іудеями. Прибуття князя в Товсте було досить урочистим: грав оркестр, народ висипав на вулицю - подивитися на бричку з вельможею. Оселився князь в будинку Гірша (вул. Грушевського) - зараз на його місці стоїть пам'ятник Хмельницькому (1956).
Що ще є у Товстому? ПТУ №22, яке готує механізаторів, будівельників та кухарів, поруч з ним музична школа зі слоганом "Слава Україні!" над входом, молокозавод, хлібзавод та фабрика "Літій". За даними 2000 року населення містечка складало 4120 мешканців (майже не змінилося за кількістю з 1930-х років).
