English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Заліщики: палац
Палац Понятовських-Бруницьких-де Турнау у Заліщиках

Колись тут жили князі Понятовські, потім іудеї Бруницькі, що купили собі баронський титул. Потім - Естель (Стелла) Генрієтта де Турнау фон Добчице (уроджена баронеса Ваттман-Маєлкамп-Бьолі, Wattmann von Maëlcamp-Beaulieu). Зараз тут просто заліщицька лікарня. Фото за жовтень 2007 р.


Заліщики, самий південно-східний (і ще й який гарний) кут Речі Посполитої, завжди були містом торговим - порто-франко, за Дністром вже інша країна. Хороше, вдячне місце для тогочасних бізнесменів. Саме таким і був, напевно, барон Ігнатій Бруницький, котрий купив Заліщики у першій чверті ХІХ ст. Гарне в барона ім'я, милозвучне, правильне - а був він сином торговця кіньми Іцка Браун-Браунштайна. Типова ситуація: маєш гроші - купиш титул. Швидше за все, саме баронський. Ну і охреститися слід для цього, але то вже дрібнички. Навіть герб у барона був - з левом, шляхетний такий. І вже діти Ігнатія були типовими польськими аристократами, повністю полонізованими. Ігнатій Бруницький був людиною з господарською жилкою, багатів не згірш за свого батька - і скуповував у бідної польської шляхти маєток за маєтком. Підгірці Стрийські - теж його. Хоча більшість чула, напевно, про родинне гніздечко у Любені Великому (Бруницькі любили курорти і знали, що з ними робити і як їх популяризувати). 

Після того як нащадок Ігнатія Северин Бруницький помер у 1884 р., Заліщики чомусь перейшли до барона Генрика Ваттмана, а далі - до його красуні-доньки Естель Генрієтти (26.05.1867-09.10.1938), дружини Августа Турнау фон Добчице. Знову наваристі, аристократичні прізвища - хоча Август Турнау був онуком Якуба Бруницького. Всі свої, коротше. Хоча і не лише свої: свекруха у Стелли (саме так називали Естель Генрієтту рідні) була непроста - Клотильда Феєрвари де Керестес була донькою угорського прем'єр-міністра. 

Стильна, яскрава баронеса (часом пишуть - графиня, і вона таки мала графів у роду) Стелла носила найвишуканіші строї і капелюшки, збирала розкішні меблі та порцеляну, мала також колекцію годинників. Та славилася вона в Заліщиках не так колекціями, як відвагою та сильним характером. За легендою, коли у 1914 р. заліщицький палац зайняли російські війська, одному з царських генералів забажалося пограбувати маєток - і він взявся вивозити меблі та колекції до Могильова. Як військові трофеї. Навіть наказав вибити на предметах старовини свої монограми. Баронеси тоді в Заліщиках не було. Коли росіяни вчергове відступили за Дністер, Стелла де Турнау повернулася з Відня, отримала шок, з'ясувала, хто конкретно грабував її маєток - і швиденько організувала групу молодих хлопців з своєї прислуги, з якою і направилася до Могилева. Там поговорила з дружиною генерала-крадія: "Чоловік пані, хоч походить з гарної аристократичної родини, пограбував мій палац". І таки ж повернула в рідні пенати певну кількість картин і меблів! Було що потім більшовикам у 1939 р. грабувати... Зате в некрологах польські газети називали баронесу "Заліщицькою Жанною д'Арк". Залишки баронських меблів зберігаються начебто у заліщанському краєзнавчому музеї. 

 

Вже на початку ХІХ ст. у Заліщиках існував якийсь панський двір князя Понятовського, про який ніц невідомо: існував і існував. Щось там видніється на малюнку А.Ланге за 1820 рік: на панорамі міста за деревами помітна якась будівля, тільки ніхто не розбере, яка вона була. Розбудовувати садибу взявся близько 1839 р. Леон Антоній Бруницький (1811-1866), онук Ігнатія. Саме в його часи споруда набула класицистичного вигляду. Польська Вікіпедія вперто приписує будівництво палацу таки часам Понятовського, що в принципі може бути - стилістично будівля вписується у моду кінця XVIII ст.

Коли у 1852 р. через Заліщики лежав шлях цісаря Франца ІІ, Бруницький поспіхом спробував відтворити у своєму маєтку інтер'єри, які бачив у віденському Шьонбруні. Цісаря це вразило - і він підтвердив Бруницьким їхній баронський титул (до того часу вони були баронами лише для Баварії, якось так). На жаль, це чи не єдина згадка про інтер'єри палацу в Заліщиках. 

Навколо палацу лежав невеликий, але гарний парк - його залишки збереглися до наших часів. В парку знаходилися теплиці, оранжереї та літній театр князя Юзефа Понятовського (ого). В середині ХІХ ст. над парком недовго працював відомий ландшафтний дизайнер Северин Лусаковський. З іншого боку парку починався гігантський (2000 га!) фільварок: через Добрівляни аж до Бедриковець. Як і зараз, так і тоді двір Бруницьких-де Турнау лежав поблизу битого шляху на Буковину. 

В повоєнні роки у палаці розмістився будинок відпочинку ВЦСПС - у ньому десь у 1968 році відпочивав мій дядько Вова, мамин старший брат. На той час в парку було ще повно екзотів і могутніх старих дерев - відпочивальники залюбки фотографувалися на їхньому фоні.

Зараз тут бідна районна лікарня з жахливим запахом всіх бідних лікарень. Каплиця Бруницьких валиться у Бедриківцях.  



Палац в Заліщиках до Другої світової

З ІХ т. "Дій резиденцій на Кресах..." Р.Афтаназі. Фото до 1939 р.


Палац в Заліщиках був санаторієм
Former palace in the town of Zalischyky in Western Ukraine
Заліщики будинок відпочинку

З родинного архіву: палац як будинок відпочинку


Zaleszczyki palac.

Ажурно


Лікарня в Заліщиках

Передбанник комплексу


Бывший дворец баронов Бруницких в Залещиках

Палац у Заліщиках


К.Бруницький Konstanty Brunicki - baron

Барон К.Бруницький


© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник