English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Скелівка

Костел в Скелівці (Фельштині)

Архівне зображення костелу.


 Середньовічна красуня

Cтаровинний костел з дзвіницею в Скелівці

Cтаровинний костел з дзвіницею - об'єкт зацікавлення туристів. 28 квітня 2009 р.


Карта

Координати: 49°32′07″ пн. ш. 22°57′45″ сх. д.

 

До Скелівки добиратися можна по-різному. Можна електропоїздом з Самбору. міні-поїзд на три вагончики ходить кілька разів протягом дня та зупиняється якраз неподалік середньовічного костелу святого Мартина у цьому прикарпатському селі. Зі Львова, Хирова чи Самбора можна дістатися маршрутками. А так як неподалік розташовані замки у Добромилі та Мурованому, відвідини Скелівки тим більш заслуговують на увагу.

 

У Ореста Мацюка в його вже легендарних "Замках і фортецях Західної України" говориться, що автомобілістам, які бажають відвідати Скелівку, через відсутність мосту на річці Стрв'яж потрібно робити чималий гак та їхати сюди через Хирів.

 


 Історія Скелівки

Колись село, носило іншу назву - Фельштин. Ще одне поселення-тезка розташовувалось поблизу сучасного Хмельницького - і там теж зберігся костел, щоправда, більш пізніх барокових часів. Мова про Гвардійське. Звідки на наших слов'янських теренах взялися два села з неслов'янським іменем Фельштин, стає зрозумілим після ознайомлення з генеалогією роду Гербуртів, які володіли обома поселеннями. Краєзнавець Ігор Лазарик в книзі "Добромильський край" посилається на польського хроніста:

"По сьогоднішній день на шльонску Австрійськім над рікою Ossa існує місцевість Fuelistain, колись називана Fulistein, Fulstyn, де в році 1251 оселився Herbord, спочатку як ленник біскупський, а пізніше, тобто в році 1253, як окремий господар".

Ностальгія - велика сила. В пам'ять про колиску роду Гербурти, які завдяки Владиславу Опільському вкорінились поблизу Добромиля у 1372-1374 роках, множили в своїх володіннях Фельштин за Фельштином.

 

Як і більшість старовинних поселень у Галичині, колись Скелівка була містечком, і не просто собі містечком, а добре укріпленою фортецею. Від тих фортифікацій до наших часів не дійшло нічого - хіба позначка на карті Гійома Левассера де Боплана. Про фельштинський замок історія зберегла занадто мало свідоцтв: відомо, що твердиню Гербуртів було зруйновано під час козацького нападу під приводом Івана Наперстка (1649). Мурованому та Хирову теж тоді від козаків добряче дісталося. Чи справді вежа поруч з костелом - релікт давньої оборонної системи міста, судити не берусь. А от ратуша в Фельштині була, жаль, не дожила до наших днів.


 Оборонний костел

Він же на початку ХХст.

Він же на початку ХХст.

Про давню історію поселення нагадує лише зведений з червоної цегли (це так характерно для справжньої готики!) костел святого Мартина з оборонною баштою-дзвіницею кінця ХV - початку ХVІ століть. Як не шкода, та споруду кілька років тому передали православним. І маємо: кувалдами був розбитий мармуровий надгробок одного з Гербуртів, датований XVI ст. (див. фото в галереї поруч. Саме Гербурти були засновниками храму). Дах замість чудової автентичної черепиці вкрили металочерепицею. Вліпили дурнуватого вигляду баньку... Розкішна пам'ятка отримала нове, недостойне її оформлення :(.

 

Храм пережив пожежі 1788 і 1808 рр. Після другої святиню відбудовували на кошти графа Мнішека. Працювали на реконструкції жителі Фельштина, Городович, Сусідович та інших сіл. В 1876 р. храм було реставровано коштом парафіян та єврея В.Фридля. Але значно серйознішою була реставрація 1904 р. на кошти, виділені польським сеймом. Роботами керував італійський архітектор Фредерік Паппе і реставратор-консерватор Казимира Мокловська.

Храм сильно постраждав в Першу світову: впали деякі склепіння, стіни були пошкоджені артилерийськими снарядами. Що ж, нова віднова, натхненником котрої був декан Йосип Ватулевич. Саме за його наказом на стінах костелу було відтворено картини з життя Гербуртів на фоні навколишніх краєвидів (художниця Марія Шворн, проект львів'янина Равського).

Автором головного вівтарю був місцевий майстер Мітко. Бічні дерев'яні вітвраі датувалися 1637 р. В храмі були гарні вітражі, підлога викладена дорогою керамічною плиткою.

Нова і, судячи з жахливого стану споруди, остання реконструкція костелу відбувається ще під час війни, у 1915-1916рр. У відновленні святині брали участь художник В.Зажицький та різчик по каменю А.Сидір.

 

У плані споруда однонавна, з витягнутим прямокутним хором та двома каплицями, що симетрично розташовані з обох боків від нави. До північного фасаду хору приєднано прямокутне приміщення, а до нави з заходу - притвор. Хоча - все це ви можете побачити на плані споруди, який розміщено в галереї ліворуч.
Костел укріплений могутніми контрфорсами. Західний та східний фасади завершуються високими фронтонами, на даху - невелика сигнатурка. В круглій вежі на південному фасаді ховаються гвинтові сходи.

Вперше я бачила цей середньовічний храм лише з вікна електрички, нехай вона й стояла 10 хвилин в кількох метрах від костелу. Цього було замало - і 1 серпня 2005 року я потрапила таки в Скелівку - пішки з Мурованого. А ось Ігор Хома побував всередині святині. Згадує він аж ВІСІМ ядер, вмурованих лише в фасад храму (наскільки знаю, раніше таке робили досить часто, але, як правило, не в культових, а в оборонних спорудах: ось як в Кам'янецькій фортеці чи в замку в Білгороді-Дністровському. Тут перед нами культово-оборонна споруда. Оборонність від вмурованих снарядів не підвищується, а ось залякати ворога такою демонстрацією міці стін можна було).
Якщо пощастить, можна оглянути й інтер'єр храму. Вівтар зберігся ще з римо-католицьких часів, хоча зараз його закриває іконостас.

На північний захід від костелу знаходиться триярусна дзвіниця з цегли, яка, ймовірно, первісно слугувала оборонною баштою і входила до комплексу укріплень давнього Фельштина. Дзвони на вежі походили з 1852 р., в 1943 р. місцеві жителі їх заховали - та так до цього часу й не віднайшли. А ще колись на вежі був годинник з мелодійним дзвоном. Вежа, символ міста, була підірвана росіянами в 1914 р.

 

Навколо комплексу собору ще можна простежити давні оборонні рви. Все це разом творить нечастий для наших теренів готичний архітектурний ансамбль.

Костел з потужною оборонною баштою, ровами та валами знаходився свого часу на самому краю міста, сприяв його обороні та входив до міського фортифікаційного комплексу.


 Швейк і Фельштин

"Швейк почав з того, що він усе ж таки мав рацію, коли йшов на Фельштин понад струмком, і він не винний, що якийсь там невідомий російський солдат утік з полону і купається в ставку, повз який він, Швейк, мусив іти, бо це ж був його обов’язок як квартир’єра йти найкоротшою дорогою на Фельштин. Росіянин, тільки-но його побачив, утік, залишивши в кущах своє обмундирування. А він, Швейк, не раз чув, що на фронті з метою розвідки використовується форма вбитих ворогів, і тому на цей випадок приміряв залишену форму, аби перевірити, як у такому випадку він почуватиме себе в чужій формі".

Я.Гашек

 

В зелені парку захована ще одна стара споруда села - рожевий палац, в якому зараз щось на кшталт військового (чи простого?) госпіталю. Розпити місцевих жителів про колишніх власників споруди нічого не дали - "пан жив, так, а який - а хто його знає?".

Більше дізнаємося з саморобної книги "Від Фельштина до Скелівки" місцевого вчителя і краєзнавця Михайла Зельонки. Він пише, що у середині ХІХ ст. панський двір у Фельштині став власністю довгожителя Станіслава Катинського (1807-1904), який запам'ятався жителям поселення як "добрий пан", котрий приязно ставився і до українців, і до поляків (як він ставився до євреїв, які на ті часи тримали в Фельштині близько 50 магазинів, автор не повідомляє).

Від Катинського двір перейшов до Марії Грузльової, а його останньою власницею була Ольга Грузльова. Палац сильно постраждав в Другу світові війну. Пізніше в ньому довгий час знаходилась обласна протитуберкульозна лікарня.

Скелівка-Фельштин. Маєток в 1932 р. Фото з книги М.Зельонки.

 

Цікавий палацик тим, що його, можливо, "відвідав" національний чеський герой, бравий вояка Швейк. Село входить до маршруту, який почали розкручувати не так давно - щось на кшталт "Дорогами Швейка" (без Сокаля, наскільки пам'ятаю, тут не обійтись. І без Самбора, здається, також).

Докладним вивченням маршруту Швейка займалися дослідники зі Львова Іван Лозинський (1983 р.) та Андрій Дорош (1996 р.). Як встановив останній, Швейк пересувався по Львівщині за маршрутом Терло Шляхетське (нині Терло) - Старява - Хирів – Березів – Шумава - Фельштин - Хирів – П’ятниця – Добромиль – Ляцьке (нині Солонуватка) – Губичі – Трушевичі – Нижанковичі – по території Польщі до Перемишля, звідки вояка був відправлений потягом через Нижанковичі-Добромиль-Хирів (знову!) до Воютичів а звідти - через Самбір- Рудки - Великий Любінь -Львів до станції Жовтанці і до Колодного (нині Велике Колодно), де його мандри закінчилися. Майже 400 км. західно-українських доріг - непоганий маршрут!

Колись в містечку перед ратушею знаходилося погруддя Тадеуша Костюшки, яке зникло в часи Першої світової. А постамент вже в радянські часи за наказом секретаря райкому компартії зруйнували. Зараз постамент планують розшукати і встановити на ньому хрест.

В Скелівці зберігся єврейський кіркут, а от синагога не вціліла.

А ще звідси родом Себастьян Фельштин (близько 1480 - 1543), перший викладач музики в Краківській академії та засновник сяноцької музичної школи.

І цитата на прощання:

"Фельштын запомнился как подслеповатое еврейское местечко, в центре которого возвышался католический собор и несколько зданий городского типа. Название городка было мне знакомо по роману Гашека — здесь происходили какие-то приключения Швейка. В ограде костела был захоронен прах кого-то из Габсбургов, об этом свидетельствовало массивное надгробие. Неподалеку от Фельштына сохранились величественные руины замка Мнишков, того самого, откуда начал свой поход на Москву Гришка Отрепьев. За пределами центра — покосившиеся домишки еврейской бедноты, грязная городская баня и синагога. Бывая в Фельштыне, я всякий раз поражался, чем живут евреи, — все занимались торговлей; в окне каждого домика, как в витрине, выставлены предметы торговли, почти у всех одни и те же: спички, соль, керосин, мыло, редко — дешевая мануфактура, черные ритуальные широкополые шляпы. Кто же покупает, удивлялся я, если все местечко торгует одними и теми же товарами? Эту тайну я так и не разгадал".

П. ГОРЕЛИК "Дружба и служба"


 Чим ще багата Скелівка

28 квітня 2009 р.

Крім костелу з дзвіницею вежею + старого панського палацу, Скелівка може запропонувати туристам ще дещо.

По-перше, на колишній ринковій площі перед Народним домом в листопаді 2007 року з'явився - і з того часу не перестаючи віддає честь бетонний вояка Швейк. Скелівці пощастило - члени товариства "Чеська бесіда" пам'ятник спочатку планували встановити в Жовтанцях поблизу Великого Колодного.

 

Автором триметрової скульптури є львівський митець Андрій Дацко. Відкривали монумент (висотою більш як у людський зріст) урочисто, з частуванням солдатською кашею з м'ясом, яку роздавав кухар Юрайда в австрійській формі. Хоча була негода, та подивитися на дійство зібралося з півтисячі осіб - чимала цифра для села. Місцеві й самі до відкриття не знали, яким буде монумент: його змонутвали всього за годину до урочистого відкриття.

Тоді ж підняли питання про поверненню поселенню старої назви Фельштин. Але тут влада була непохитна: Фельштин, мовляв, був містом, а Скелівка - село. Доростете до міста - подумаємо.

Демагоги, а? :о)

(Хоча, почитавши в М.Зельонки, як гребували фельштинські міщани жителями сусідніх сіл, як намагалися відрізнятися від них навіть одягом - носили, скажімо, білі полотняні куртки, - то ще питання, чи потрібна селу зараз та кастовість).

 

Кажуть, що другою рукою бетонний Швейк ковиряє в дупі, але залишимо такі розказні жовтим газеткам. :о) Хоча рука так, позаду тулуба.

До речі, отой народний дім стоїть акурат на німецьких похованнях Другої світової війни.

 

Напроти Швейка - постамент пам'ятника 1909 р. з словами "Очільнику народу польського. Грод Гербуртів, 1909". Гербуртами тут й справді довго пишались - навіть місцевий футбольний клуб в міжвоєнні роки називався "Гербурт".

 

Трохи далі від костелу стоїть скромна дерев'яна церква Кузьми і Дем'яна з оркемо стоячою каркасною дзвіницею. Реєстр В.Слободяна датує її 1790 р., в книзі М.Зельонки згадується ще цифра "1750" та те, що храм зведено на місці давнішої дерев'яної каплиці. До 1946 р. храм був греко-католицьким, зараз належить УПЦ КП. В міжвоєнний час на Великдень біля церкви молодь влаштовувала "живу вежу" - кількаярусну піраміду, яка поволі рухалась навколо храму.

 

По дорозі на село Конів зберігся хрест на похованні людей, що загинули від епідемії холери1850 р. Тоді померла половина (!!!) мешканців Фельштина.

 

В Скелівці на місці куркута було зведено тракторну бригаду, не збереглась і висока дерев'яна синагога. Її взимку 1914-1915 рр. розібрали на дрова російські солдати. Мацеви старого окописька пішли на фундаменти ферм. Цікавий факт: в міжвоєнний період єврейське населення Фельштина проводило в будинки радіо, тож від хати до хати тягнулися дроти. Українці називали їх "жидівським небом" (самі, здається, техніки і нововведень побоювались).




Костел в Скелівці.

Школа на тому ж місці. Але вжа зна-а-ачно більша.


Ще трохи антикваріату. 1914р.

Ще трохи антикваріату. 1914р.


Надгробок з костелу в Скелівці

Надгробок розбили кувалдами кілька років тому.


Туристів вітає бетонний Швейк.

Туристів вітає бетонний Швейк.


Скелівка. План костелу

План костелу


Так було всередині

Так було всередині


Скелевка. Костёл

Скелевка, костел

Замість старого даху - металочерепиця.Варварство


Супер. Фото -І.Хома

Супер. Фото -І.Хома


Вечірня розкіш. Фото -І.Хома

Вечірня розкіш. Фото -І.Хома


Костел в Скелевке

01.08.05


Всередині дзвіниці. Фото -І.Хома

Всередині дзвіниці. Фото -І.Хома


Near the church in Skelivka (former Felsztyn)

Колекція хрестів


В античні часи статуї теж розмальовували.

В античні часи статуї теж розмальовували.


Місцевий краєзнавець М.Зельонка вважає, що мури замку були такі.

Місцевий краєзнавець М.Зельонка вважає, що мури замку були такі.


Poblizu kosciola w Felsztynie

Шкільна зупинка поруз з храмом


Где-то тут бродил Швейк...

Нечаста в сучасній Скелівці стара кам'яниця


Palac w Skeliwkie (Felsztynie)

Палац в Скелівці, відомий зі Швейкових пригод


Польський монумент 1909 р. в сквері.

Польський монумент 1909 р. в сквері.


Церква Кузьми і Дем'яна, 1790 р.


Церква Кузьми і Дем'яна, 1790 р.




В синагозі було так.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник