English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Старий Самбір
Так було майже сто років тому.
Жіноча школа.
Вокзал в 1930р.

Так було майже сто років тому.


Координати: 49°26′28″ пн. ш. 23°00′29″ сх. д.

 

Якщо вже шукаєте гірських пригод у Добромилі, цього райцентру вам не оминути. Саме звідси зручно стартувати у вже згаданий Добромиль, Нижанковичі, Муроване та мою улюблену Стару Сіль. (P.S. Це якщо надаєте перевагу маршруткам, бо з Самбора у ті ж Нижанковичі ходить електричка). А вже у сам Старий Самбір добиратись приходилось зі Львова, до якого звідси 95 км. Розповідаю далі.


  Брама до Закарпаття.

Такий собі фахверк. І маленька я.

Такий собі фахверк. І маленька я.

Для мене Старий Самбір став своєрідною брамою до Закарпаття: всі мої подорожі у край Дракули починаються саме звідси, з цього карпатського вже, тихого, провінційного містечка. Потяг "Львів-Солотвино" мені зручно лапати саме тут, незважаючи на складність з білетами: тут в касі немає комп'ютеру, тому продають квитки лише у загальний вагон, звідки потім приходиться з доплатою евакуюватися у м'які обійми купе. А час до прибуття поїзду, надвечірній, майже нічний, витрачається на прогулянуи центром (яким є фактично одна вулиця) з візитами у всі працююці продуктові крамнички (а таких багато) та околицями, які вже не просто схожі на Карпати, які вже й є Карпатами. "Сам бір" навколо - з буків та смерек (а може, самбірок - особливого виду верб з червоним пруттям, що колись густо росли у цій місцині над Дністром? Версій про походження назви міста тільки офіційних є з десяток. Було навіть таке старослов'янське чоловіче ім'я, тож і назву поселення за першим поселенцем як можливу версію відкидувати не слід).

Що тут зацікавить пошановувача старовини? А небагато. Тут головне не пам'ятки, а атмосфера, але на костел та греко-католицьку церкву звернути увагу все ж варто (див. її ж фото до реконструкції ось тут). Шкода, ратуша не пережила війн, лише старі листівки нагадують про неї.
Певно, і згадувати не потрібно, що Старий Самбір називається так тому, що до спалення міста татарами воно носило назву "Саибір". Вцілілі жителі перебрались трохи далі за Дністром, до поседення Погонич, яке почали - певно, за звичкою - звати Самбором. Справжньому Самбору ніц не лишалося, як отримати титул "Старий". І недарма: місто ж справді старовинне.

А це вже 17 серпня 2004 року.

Історія про те, чому в міста таке ім'я відома. В 1241 році татари зруйнували Самбір, через що частина його жителів піднялася і переселилася в Погонич, принісши з собою не лише таке-сяке майно, а й ім'я: так Погонич став Самбором.

Але й попелище не померло, жевріло, аж поки не відродилося містом. Вже в 1375 році воно було чималим - бо ж стало центром повіту. А назвати відроджене місто як? "Самбір"? Так вже зайнятий "Самбір". Називали "Старим Містом" або "Старим Самбором". Прижився останній варіант. 

Райцентр ділиться рікою на дві частини, з'єднані старим мостом. Начебто до Дмитра (8 листопада, хоча прив'язувати будівництво комунікацій до іменин голови Старосамбірської РДА пана Дмитрука якось дивно і нерозумно) 2004 року має постати новий міст через Дністер. Мені, що виросла на Дністрі, у цьому потічку впізнати могутню річку важко. 
 Більше цікавої інформації не маю, хіба додати сухої статистики на кшталт:
У 1897 році у місті проживало 4,1 тис. чоловік. Сто років по тому населення збільшилось не набагато: 6,2 тис. чоловік. зараз. думаю, і того менше через масову іміграцію на заробітки.
Дату заснування міста (гіпотетичного?) легко запам'ятати: 1199р. Отже, Старий Самбір розміняв вже десяте століття своєї історії! Справді старий.
Магдебурзьке право поселення отримало у 1553 році.
Радянську "магдебургію" (статус міста) - у 1940р., з окупацією цих земель совєтами.


 Костел св. Миколая.


Одна з головних архітектурних домінант міста - акуратний костел на невеликому пагорбі.

Перша згадка про старосамбірську римо-католицьку парафію відноситься до 1501 року. Логічно припустити, що на той час парафія існувала вже давненько.

Перший старосамбірський костел був збудований з дерева і досить швидко згорів. Першу муровану святиню будують, за місцевою легендою, в часи королеви Бони Сфорци.

В часи польського короля Августа ІІІ цей храм було відновлено на королівські кошти з доходів самбірських солеварень. У 1753 році костел освятив єпископ Вацлав Сераковський.

Відомо, що у другій половині ХІХ ст. технічний стан споруди був таким жалюгідним, що 1881 року її закрили, а за кілька років взагалі розібрали. Шкода. Місцевим католикам доводилося ходити на богослужіння до цвинтарної каплиці або ділити з греко-католиками їхню церкву.

Парафіяни мріяли про новий храм та збирали на нього кошти. Досить скоро було зведено новий костел - в 1890 р. Архітектор споруди - якийсь Яблонський з Пшемишля. 6 грудня 1890 року костел було освячено єпископом Лукою Солецьким.

Костел в 1910 році

Костел в 1910 році.

Ще одне освячення храму мало місце в передостанній літній день в 1903 році, коли, нарешті, закінчилися ВСІ будівельні роботи. Освячення провів єпископ-помічник Кароль Фішер.

В 1913 році львівський художник Вінтеровський розписав костельний інтер'єр. На той момент до парафії належало 2 000 католиків з Старого Самбору та 11 сіл в околиці міста. Станом на 1933р. парафія нараховувала приблизно 1 500 вірних, її обслуговував ксьондз Павел Гродковський. Філіальні каплиці знаходились також в селах Спас, Турче, Стрілки і Топольниця.

Що сталося з храмом після Другої світової? Відомо що: костел закрили, розмістили в ньому фабричний цех та склад. Більшість костельного майна ксьондз та інші католики вивезли до Польщі, вівтарі потрапили до Мостисьок.

В 1991 р. костел повернули римо-католицькій громаді міста. Ще через три роки встановили на попереднє місце головний вівтар, привезений з Мостисьок.

Храм виглядає акуратним і доглянутим, а ось потрапити всередину мені так жодного разу не довелося: зачинено там. Якщо порівнювати костел з його ж "портретами" на древніх поштівках, помічаєш, що за ці роки мало що змінилося, хіба дерева на костельному подвір'ї підросли і дозволяють в літню спеку переховуватись у затінку.  


 Ще ілюстрації:


Костел в Старому Самборі в 1906р.
Kosciol w Staromu Samborie
Поштівка з помилкою: замість "Старий Самбір" написано "Снятин".
Вид міста. Гарно видно костел.

Костел в 1906 році. А ця листівка трохи пізнішого періоду. На цій поштівці помилка: костел видно чудово, а от напис неправильний: це не Снятин, а Старий Самбір. На останньому фото видно, наскільки костел є головною архітектурною домінантою міста.


 Цікаві старі види міста:


Гора Бучина.
Вступ війська до Старого Самбору.
Стара поштівка

Називається "Гора Бучина", але всю увагу до себе перебирає паровоз. Вступ війська в Старий Самбір (коло залізничного двірця). Багато видів на одній поштівці. "Сокіл" був щось дуже скромним, дивно.


 Древній кіркут на околиці міста.



Біля траси на Турку, над урвищем, лежить древній єврейський кіркут. Великий синій плакат над цвинтарем повідомляє, що окописько походить з XVI ст. Протягом 1998-2001 років кіркут реставрували - в пам'ять єкрейської громади міста, що існувала тут протягом більш як 400 років і була знищена в часи Другої світової. Гроші на реставрацію та встановлення пам'ятника дав уродженець Старого Самбору Джек Гарднер.


 Ще фотографії кіркута:







© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник