English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Хирів
На горизонті Хирів. Khyriv (Khyrov Хыров Chyrów) est une ville de l'oblast de Lviv, en Ukraine

На горизонті Хирів. 28 квітня 2009 р.


Костел св. Лаврентія в Хирові. Квітень 2009 р. Chyrów Khyriv

Костел св. Лаврентія в Хирові. Квітень 2009 р.



 Костел з мільйоном перебудов та вражаюча єзуїтська колегія. Забуті всіма.

Карта

Координати: 49°31′51″ пн. ш. 22°51′12″ сх. д.

4,5 т.ж. Перша згадка - 1374 р.

Через Хирів проходить міжнародний туристичний маршрут «Шляхами бравого вояка Швейка». (В місті й справді у 1916 р. бував батько Швейка - чеський письменник Ярослав Гашек).

Назва князівських часів - Хорив. Походження назви за зовсім вже фантастичною легендою пов'язують з київським князем Хоривом, братом Кия, який пішов шукати своє щастя в Карпатах.

 

Містечко - перевалочний пункт по дорозі на Добромиль чи Скелівку. Поруч також багато цікавого - Муроване, Стара Сіль та Нижанковичі.
Чомусь першою на згадку про це місто біжить у голову асоціація з "помаранчевої революції" 2004 р.: саме рукописна табличка "Хирів за Ющенка! прикрашала під час блокади Кабміну двері в цю будівлю. Це зупинило тисячі чиновників і - хтозна? - можливо, якось допомогло революції. Та Хирів і так вже увійшов у історію, і зовсім не завдяки політиці.

Місто вперше згадується у літописних документах у 1374р. Тоді князь Владислав Опольський надав братам Герберту і Фпредерику Гербуртам привілей на вічне володіння десятком сіл в Перемишльському повіті. Одним із сіл якраз і був Хирів. Село в 1502-1505 рр. спустошили татари. За привілеєм короля Сигізмунда І від 1528 р. тодішній власник Хирова Андрій Тарло отримав право "перекваліфікувати" Хирів з села на містечко (магдебургія!). А щоб поселення якнайшвидше стало схожим на місто, його жителі були на 14 років звільнені від сплати податків. Хирів ярмаркував по два рази на рік, а по понеділках проходили базари. Через три роки (1531) у місті завдяки старанням його власника Андрія Тарло виникає римо-католицька парафія та будується перший, ще дерев'яний, костел. Відомо з документів 1642р., що храм цей мав два вівтарі: головний та більш новий бічний, з образом богоматері, прикрашеним вотивами.
У другій половині 40-х років того ж століття храм згорів, невдовзі на його місці звели невеличку святиню з одним вівтарем та дерев'яною дзвіницею. Пізніше місто переходить у власність Мнішеків, і 1710 року Йосип Мнішек виділяє кошти, на які завдяки пароху Йоанну Фабіянковському зводиться мурований костел. У 1795-1796рр. храм було відремонтовано та реконструйовано, а на початку ХІХ ст. замінено дерев'яну дзвіницю мурованою. 1859 року перемишльський єпископ Франциск Вежхлейський освятив костел після ґрунтовного ремонту (встановлення нового головного вівтаря, оновлення бічних вівтарів богоматері та св. Йосипа).
Та це було не останнє освячення споруди, бо у 1872р. пожежа знову злизала своїм гарячим язиком дерев'яне начиння храму. Роки 1876-1877 - ремонт та повторне освячення костелу. Знову не останнє. Бо у 1900р. завдяки пароху Войцеху Маху костел розширено, та ще й як - вдвічі! Тому його знову освячують 7 червня 1903р. А у 1910-1912рр. храм ЗНОВУ розбудовується, збільшившись на вежу, каплицю та чотири необарокових дубових вівтарі. Роботи з нескінченного доведення храму до ідеального стану тривали і в міжвоєнний період.

Площа Ринок у давнину

Площа Ринок у давнину


Та політика все-таки вносить свої корективи і у питання віри. 1945 року, коли більшість католиків з тих чи інших причин покинули Хирів, храм опустів. Його закрили, потім перетворили на склад. У 1970-х роках таке гарне приміщення міська влада вирішила використати все ж більш естетично: до храму добудовують приміщення музичної школи, і костел перетворюється на міський будинок культури.
У центрі містечка ще вгадуються обриси старої площі Ринок, саме біля неї знаходиться наш герой, костел святого Лаврентія (поляки його називають Вавржинцем). За храм з десятиліття точилася війна не на жарт, але й не на смерть: костел-будинок культури влада ніяк не погоджувалася повернути католицькій громаді Хирова. Випадок нечастий на західноукраїнських теренах. Що цікаво: якось питання майже було врегульовано, аж раптом... раптом боком вилізла печатка на документах, якими костел передавали громаді: на печатці був хрест. З таким виглядом печатки ніяк не погоджувалися міські чиновники, а поставити збезхрестчену печатку в свою чергу не погоджувався єпископ. До речі, а непрості тут бюрократи, у цьому Хирові, цікаво, чи читали ЛаВея та Штірнера?
Тому місцева жителька, пані Яніна, віддала під костел свою приватну садибу, розташовану по дорозі до старого цвинтаря.

Але нещодавно костел повернули-таки католицькій громаді Хирова. І добре.


 А що ще?

Панорама міста. Праворуч - ієзуїтська колегія.

Панорама міста. Праворуч - ієзуїтська колегія.


На кладовищі, окрім поховань вояків УПА та простих громадян, збереглася ієзуїтська капличка, яка в наш час використовується однією з православних громад Хирова.

З 1930 р. в Хирівській Посаді діє Народний дім.
Якщо від центру міста пройти вуличкою до залізнодорожного переїзду, а там відразу за мостом повернути ліворуч, можна побачити давню, колись відому ієзуїтську колегію (конвікт), зведену на зламі ХІХ та ХХ ст. 1 серпня 1883 року було освячено перший наріжний камінь колегії - а саме будівництво заершилось вже у 1906р. На той час це був чи не найбільший оствітній центр в Галичині - відомо ж, що ієзуїти багато уваги приділяли саме роботі з молоддю. Що казати, розумні були й хитрі. Заклад являв собою школу з інтернатом, і навчались тут нак звані "важкі" діти. Тож колегія славилася суворою дисципліною.
Серед вихователів колегії були такі відомі для поляків постаті, як Евгеніуш Квятковський та Мечислав Орлович. Під час Другої світової у колегії розмістились спочатку казарми радянських військ, потім будинок зайняли для своїх цілей німці, а потім - знову радянські війська, на зміну яким прийшли у 1991 році вояки вільної України. Зараз стара колегія стоїть пусткою та поступово руйнується, використовується за призначенням лише стара каплиця, зараз тут править якась з громад. Були плани розмістити в колегії філіал якогось ВНЗ, та не вийшло...

Коли будете сидіти довгі 10 хвилин у електропоїзді Самбір-Нижанковичі, очікуючи скорого побачення з Добромильським замком, вигляніть у вікно. Адже двірець у Хирові теж старий - залізниця пройшла через місто ще в 1872 р. В Першу світову війну через хирівську вузлову станцію щодня проходило до півсотні поїздів! 28 листопада 1914 р. тут побував намісник цісаря Австро-Угорщини Карл-Франц.

А як вокзал виглядав сто років тому можна побачитина старих поштівках поруч. А ще неподалік залізничної станції в Хирові у 1871 р. було знайдено кілька римських монет IV ст. н. е.

А автостанція знаходиться прямо перед залізничною - нікуди й ходити не треба. :о)

 




Церква в Хирові. 24 жовтня 2010 р.
Церковь в Хырове. Западная Украина

Церква в Хирові


Не вір очам своїм! Це Добромиль. 1920 рік.

Не вір очам своїм! Це Добромиль. 1920 рік.


Хирів. Старі кам'яниці

Старі кам'яниці


Хирів. Ієзуїтська капличка на цвинтарі

Ієзуїтська капличка


Хирівський вокзал. Стенд про Швейка

Стенд про Швейка



Хирівський костел у 1905р.


Костел у 1905р.




Вілла Полонія. 1910.

Вілла Полонія. 1910.


Ієзуїтська колегія у cерпні 2005р.

Ієзуїтська колегія у cерпні 2005р.


Вона ж за сто років до того

Вона ж за сто років до того


А так було всередині

А так було всередині


Залізничний вокзал у Хирові
Железнодорожная станция в Хырове
Khyriv. Railway-station
Хирів колись
Залізнична станція Хирів

Залізничний вокзал

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник