English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Нове Місто
Квітнучі вишні - у ролі океанських хвиль. Нове Місто на Старосамбірщині

Ти виходиш в свій день народження з автобусу на самому початку села - і перед тобою доколумбівською Америкою лежить твій Новий Світ - Нове Місто. Квітнучі вишні - у ролі океанських хвиль.


Ратуша виявилася приємним бонусом. Nowe Miasto (obwód lwowski)

Ратуша виявилася приємним бонусом.


Карта

Координати: 49°37′03″ пн. ш. 22°50′41″ сх. д.

 

От є біля Львова Старе Село. Там замок, туди їдуть туристи. Повним антонімом Старому Селу буде карпатське Нове Місто (хоча воно теж село, і населення там за останнім переписом - 878 чоловік). Тут готичний костел і ратуша, а туристи поки що нечасті пташки. Хоча даремно, звичайно.

 


Карпати - дивна територія, заповідник атавізмів і неторканих древностей. Глобалізм вже долітає й сюди, нові хати вже не відрізнити від таких самих на інших теренах, процес вже не зупинити. Прогресу невисокі передкарпатські пагорби вже не перешкода, такий бар'єр долається з легкістю.

Це колись гори були реальною силою, яка охороняла їхніх жителів і від злого, але й від доброго. Мода - розбещена панночка, тому вона забиралася на ці пагорби з важкістю і скреготом, йшла сюди довго і повільно - і коли вся Європа взялася за Ренесанс, на старосамбірських теренах ще царювала старомодна готика.

 

Нове Місто тому взірцевий приклад. Місцева дивовижа, костел святого Мартина, зведений в XVI-XVII ст. А виглядає він майже так само архаїчно, як храм в Скелівці, який старший за новоміський принаймні на століття. Хоча, може, справа в тому, що храм на цьому місці стояв і до початку XVI століття і був зруйнований в 1498 році. Постаралися, звісно, татари, за компанію з ними виступали ще й волохи-молдавани. 

 

Тут треба хоча на коротку мить зупинитися на історії поселення. Хоча Нове Місто й називається Новим, село це стародавнє. За легендою, його заснував у 1301 р. польський король Казимир Великий. В тогочасних документах поселення фігурує під назвами Nowemiasto Byblo та Nova Civitas Bibel. Король обживав малолюдні карпатські терени, заселяючи їх запрошеними з німецьких земель ремісниками. Легенда легендою, а перша згадка про Нове Місто зафіксована в документах під 1361 р.

В кінці XV ст. власником Нового Міста був  Ян Грицько, пізніше - Гербурти, Скорути, Новоміські та Красицькі. 

Коли виникла римо-католицька парафія, невідомо, але вже в 1419 р. в Новому Місті діяла парафіяльна школа, одна з найперших на Перемиській землі (не плутати Перемишль з Перемишлянами).


 Про храм. Логічно ж.

Ренесанс сюди все-таки дійшов.

Якщо була парафіяльна школа - була й парафія (належала до Самбірського деканату). Була парафія - був і костел. Напевно, дерев'яний - з чого ще будувати в багатих лісом Карпатах? Напевно, фундований Гербуртами - найбагатшим місцевим родом.

Документи викидують на берег історії ще одну знахідку з хвиль океану невідомого: 1433 рік, згадана дзвіниця отого самого дерев'яного парафіяльного храму. Певно, тоді вона теж стояла окремо - і та, що входить в комплект до храму зараз, теж міститься трошечки осторонь від святині.

Новий храм після руйнації 1498 р. взялися зводити у 1512 р. з цегли (типовий будматеріал для регіонів, бідних природним каменем) - і чомусь в пізньоготичному лаконічному стилі. Скільки будували, не відаю, але знаю, що в 1602 р. в святині встановили дерев'яний головний вівтар. За чотири роки додається й бічний вівтар, присвячений св. Анні, в 1617 р. з'являється третій, вівтар св. Станіслава.

В часи європейської Реформації, наприкінці XVI ст., костел у Новому Місті коротчкий час належав аріанам. 

Чотиритомник "ПГіА УРСР" згадує ще й 1614 р. як важливий для будівництва костелу. Саме цей рік був вибитий на райдужній балці храму (сама балка не збереглася). Після 1611 р. біля святині було зведено дерев'яний шпиталь. І шпиталь, і дерев'яна брама костелу згоріли під час великої пожежі Нового Міста у 1625 р. Відбудували їх вже після 1642 р. 

 

Орган в костелі було встановлено вже в 1610 р. Освячення храму і трьох його вівтарів відбулося 21 квітня 1639 р.

Протокол візитації від 1642 р. повідомляє, що при храмі була каплиця Добриницьких, а костел було оточено земляним валом. Сліди того валу можна прослідкувати й понині. Отже, інкастельованість в храму таки прослідковується. Тільки от не допоміг той вал: в 1648 р. костел розграбували козаки, про що було написано на одній з цеглин храму. Начебто кров на стінах після козацього нападу на храм видно було ще й у 1725 р. 

 

Ще до 1721 р. в костелі було встановлено нові бічні вівтарі (св. Станіслава, св. Антонія Падуанського і св. Ядвіги, а також св. Хреста і Богоматері св. Розарію). В 1743 р. Нове Місто відвідав єпископ Вацлав Сераковський, в протоколі його візитації зазначається про спорудження нової дерев'яної дзвіниці та відновлення каплиці Добриницьких, яка тоді отримала титул св. Яна Непомука. Ренесансна каплиця дожила до наших днів.

Єпископ ще раз відвідав храм за 10 років, у 1753 р., коли було повторно освячено костел. мурована дзвіниця прийшла на заміну дерев'яній між 1796 і 1815 рр. Ці дати розбивають на друзки всі надії на те, що ця споруда могла виконувати хоч якісь оборонно-спостережні функції. Не могла. Часи вже були не ті.

З 1746 р. костел став садибою власного деканату, куди входило 13 сіл. З 1785 р. увійшов до Добромильського деканату. У 1796 р. священик Юзеф Лісовський за власні кошти відремонтував вікна та орган у костелі. 

В 1870-х. святиню було відремонтовано. Кошти частково надала родина австро-угорського цісаря Франца-Йосифа. У 1875 р. перекрили дах костелу. Нова сигнатурка на даху з'явилася у 1883 р. Для подальшого ремонту потірбні були гроші - і їх збирали у 1884 р. за допомогою лотереї. В Австро-Угорщині тих часів лотереї були можливі лише за погодженням з імператором - і ця теж отримала такий дозвіл. 

Храм було ґрунтовно відреставровано в 1889-1890 рр. Роботами керував архітектор Томаш Прилинський (1847-1895). Прилинський був одним з перших спеціалістів у Речі Посполитій, котрйивідмовився від принципів Віоле ле Дюка і намагався відтворити споруди не в єдиному стилі, а дотримувався стилістичного плюралізму. Реставратори намагалися повернути святині первісний вигляд. Саме з того часу походять неоготичні вівтарі, котрі є в костелі зараз - стилізовані під готику вітражі походять з того часу преточнісінько. Всі збережені до того часу інтер'єрні штукенції, всі вітарі та інші артефакти Прилинський замінив на новоробну неоготику - і хто його знає, що втратив храм завдяки такому підходу. Тоді ж було заштукатурено інтер'єр та прибудовано прямокутне приміщення на південь від хорів. Нео-готика була гостромодною, тому старий фронтон з XVIII ст. зняли, замінивши його щипцем, стилізованим в формах північної пломеніючої готики. Так що реальної готики маємо раз - форму вікон, маємо два - нервюрні склепіння в інтер'єрах, які опираються на чотири колони, маємо три - невелику псевдо-оборонну башточку на північному фасаді. Оце й все.

В 1897 р. новоміським костелом зацікавилися історики архітектури - в принципі, це було перше і єдине таке дослідження пам'ятки. Тодішні спеціалісти датували споруду 1527 р. на підставі надгробку, котрий знаходився у храмі (ймовірно, там був похований фундатор святині). 

Станом на 1913 р. храм обслуговував понад дві тисячі католиків з 10 навколишніх сіл, а парохом був отець Ян Галушка. (1919-1939 рр. - отець Йосип Будовський).

Велетенське дерев'яне розп'яття з Нового Міста (перша чверть XVI ст.) давно вже є експонатом перемишльського архидієцезіального музею. Шкода - у нашій країні замало сакральних пам'яток такого віку.  

Цікавий тимпан костелу зі сценою вознесіння (скульптури - ну чистий тобі романський стиль, взагналі для України найдефіцитніший) теж давно на території Польщі, у Кракові. Про походження тимпану багато сперечалися, хтось з науковців висував гіпотезу, що його привезли у Нове Місто з костелу св. Петра у Перемишлі. Художник і теоретик мистецтв Владислав Лущкевич вважав тимпан витвором народного майстра XVI ст. Коротше, те, що на перший погляд виглядало як чудовий зразок романської пластики, виявилося провінційним барельєфом ІІ половини XVI ст., зразком народного мистецтва. Можливо, автор тимпану був і автором дитячого надгробку того ж часу з костелу в Добромилі. 

 

Навіть після ІІ Світової війни, коли Нове Місто стало радянським селом, костел діяв - завдяки старанням пароха Яна Шетелі (1937-1990 рр.). Це, безумовно, сприяло збереженню пам'ятки.

В храмі є чотири мармурові епітафії місцевих шляхтичів з ХІХ - початку ХХ ст.


 Нове Місто поза костелом

За костелом, на схід, лежать рештки старовинного цвинтаря. Збереглося кілька надгробків та статуй з середини ХІХ ст. Теж дуже навіть круто.

 

Про Нове Місто поза костелом і хочеться сказати більше - а нічого. Був колись панський маєток - так селяни його зруйнували ще в 1846 р., під час селянського повстання на Галичині.

Колись жило тут чимало євреїв, що не дивовижа - як не дивно й те, що зараз їх не лишилося. В своїй книзі "З пережитого..." (Львів, 2003 р.) медик Олесь Зеленюк згадує:

"Нове Місто, колись жидівське, з досить добротними будинками, було населене переважно поляками та комуністами. Не даремно колись у Добромилі працював Гомулка (пізніше перший секретар Польської компартії".

 

Колись через Нове Місто бігла залізниця - з Перемишля на Хирів. Вже не біжить.

В 2006 р. сюди з Добромиля мали перенести районний архів - та не перенесли (під це планувалося віддати старе шкільне приміщення).

Шпиль ратуші помітно здалеку, навколо цікавої модерністської споруди початку ХХ століття збереглося кілька ринкових кам'яничок. Виходячи з вивісок, в ратуші розмістилися магазин, народний дім "Просвіта" та бар. Виходячи з амбарних замків на дверях всіх трьох установ, потрапити в ратушу досить проблематично. Та всі жителі Нового Міста знають, що так, це колишня ратуша. І це вже добре.

До речі, багато не лише Старих Сіл. Нове Місто теж не єдине: його тезка є на Черкащині.

 

Церква в Новому Місті видалась мені нецікавою, але люди просять дати й про неї інформацію - тримайте. Цитату з книги В.Слободяна "Церкви України. Перемиська єпархія” люб'язно надав Віктор Громик:

 

"Церква Успення Пр.Богородиці 1908 (мурована). Попередня деревяна тризрубна одноверха церква походила з 1775р. У 1901р. заходами о.Стефана Макара і під його наглядом розпочалося будівництво мурованої, хрещатої в плані одноверхої церкви в стилі «Rohbau” – однієї з найкращих цього типу споруд в Галичині, завершене у 1908р. Стару церкву розібрали в тому ж році. Давніше, у 18 ст. в селі існувала ще дочірня церква Прсв. Трійці".


 В костелі в кінці ХІХ ст. було так:

Інтер'єри костелу в Новому Місті. Фотографії кінця ХІХ ст. З ІІІ тому "Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego" (Краків, 1995).
Інтер'єри костелу в Новому Місті. Фотографії кінця ХІХ ст. З ІІІ тому "Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego" (Краків, 1995).

Інтер'єри костелу в Новому Місті. Фотографії кінця ХІХ ст. З ІІІ тому "Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego" (Краків, 1995).




Тимпан костелу в Новому Місті. Фотографія кінця ХІХ ст. Зараз тимпан у Кракові. З ІІІ тому "Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego" (Краків, 1995).

Тимпан костелу в кін. ХІХст.





Єдине знайдене архівне фото костелу в Новому Місті - і те поганої якості.
Костел у Новому Місті на поч. ХХ ст. З ІІІ тому "Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego" (Краків, 1995).

Архівні фото костелу


До храму є кілька доріг. Вибрала найвужчу, найвищу.

До храму є кілька доріг. Вибрала найвужчу, найвищу.




Дзвіниця видається відголоском вартової вежі. Схожі є в Сусідовичах і Чишках.


Стара школа - біля школи нової.

Стара школа - біля школи нової.


В костелі досить скромно.

В костелі досить скромно.


Радянський пам'ятник біля ратуші.

Радянський пам'ятник біля ратуші.


Залишки колишнього Ринку.

Залишки колишнього Ринку.




Меморіальна дошка тим, хто загинув в боях під Чишками 2 лютого 1919 р.


Залишки ну дуже старого цвинтаря поблизу храму.


Залишки ну дуже старого цвинтаря поблизу храму.


Ну і фасад.

Ну і фасад.


Костел, ратуша, церква - фото І.Хоми.

Костел, ратуша, церква - фото І.Хоми.


Церква в Новому Місті. Фото І.Хоми.

Церква в Новому Місті. Фото І.Хоми.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник