English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Підгірці коло Стрия

12 серпня 2006 року. Палац-руїна
А гарний дах!
Святодухівська церква 1810.

 Ні, не ті Підгірці. Інші.

Ви не такими уявляли собі покої в замку-палаці? Ви просто не знаєте українських реалій...

Карта

В грудні 2009 р. палац в Підгірцях виставили на продаж. Гм.

 

Це ж треба: в одній і тій же області два села з однаковими назвами, і в кожному - замок з парком. Тільки в більш відомих Підгірцях дерев'яна церква згоріла (червень-2006), а в Стрийських все ще стоїть. Ну і костела немає. На жаль.

А ось і головна різниця: про Підгірці, розкішний замок, вотчину Собєського і Марисеньки, місце алхімічних вправ Вацлава Жевуського і пишних магнатських балів з фейєрверками чули практично всі. Як і не чули, то бачили по телевізору: тут д'Артаньян-Боярський бився з гвардійцями кардинала, коли ніс підвіски королеві, тут Руслана співала свої різдвяні колядки... А ось про інші Підгірці, неподалік від Моршина - одиниці. А дарма.

Можливо, знали б - не дали б палацу тихо конати вже котре десятиліття... Хоча коли в реченнях багато частки "б" - нічого доброго з того не буде. Історія знає лише імперативи і не реагує на припущення.


 Де це є?

Підгірці стрийські

Про палац в Підгірцях розповів мені Ігор "Лазер" Скальський. В нього до цього місця особливий інтерес, не лише дослідницько-естетський. А привезли мене туди Лєна і Алекс Яворські. Вони теж абсолютно несподівано знайшли це місце.

 

 Сором мені, сором: бувала я тут кілька разів - проїздом зі Стрия в Болехів, а про палац і гадки не мала: не видно його з траси, дерева заступають, бережуть від зайвих поглядів. Тільки від безгосподарності та пізнішого мародерства не захистили, не вистачило на таке сил. От і стоїть будівля без вікон-без дверей, з обваленими стелями і проваллями в стінах: скарби вишукували, не інакше.

 

Ну так де ж це є? Невже в вас немає карти Львівської області? Від Стрия на схід... Ну ось, знайшли. :)

З підказок хіба от: дерев'яна церква - це вже ЗА палацом. А ставок з правого боку - ДО палацу. Якраз на межі старого магнатського парку. Заїжджаємо по доріжці у зелений двір - і бачимо... Самі все бачите: поки на фотографіях. А може, вже й лише на фотографіях: ходять чутки, що руїну замку купив вже в рибгоспа (а палац - власність рибгоспа, що за нісенітниця) якийсь київський депутат ВР. Має смак.


 Скарб у замку: Пан Богдан.

Ванни для карпів в підвалах замку.

Мєчислав Орлович, не дивлячись на свій величезний авторитет серед все нових і нових поколінь галицьких краєзнавців, про Підгірці під Стриєм мовчить. Мовчить і Орест Мацюк, я вже й не згадую про мовчанку чотиритомника. Немає інформації - немає палацу для туристів. Але палац - ось він!

Залишилося знайти інформацію.

Інформація знайшла нас сама. Вірніше, прислала свого гінця, юнака, що експресивно розповідав двом юним і модним супутницям про привиди Підгорецького замку, про заживо замуровану Марисеньку і її тінь, що блукає підземеллями, активно плутаючи ТІ Підгірці і ЦІ. Без різниці: дівчата слухали розкривши рота і слухняно шкандибали на шпильках по галявині до замку.

Юнак забагато дивиться телевізор - саме там плетуть дурниці про замурованих жінок в стінах. Підземеллями тут якщо й блукають привиди, то хіба сотень тисяч карпів, яких ПРОСТО В ЗАМКУ вирощували з мальків. Так-так: в замкових пивницях були каскадні басейники для карпових малят. Сюрреалізм радянських реалій іноді настільки сюрреальний, що в це важко повірити.

Богдан Косило, краєзнавець.

Та нехай там: дівчатам цікаво, вже добре. Вони вже достатньо знудилися на весіллі, що гуділо поблизу замку. Приїхали сюди з Моршина, ось і прогулялися до місцевої пам'ятки. Та ще й привидів картинно налякалися: справжнісінькі принцеси початку ХХІ століття, з рожевим волоссям і в модних штанях. А для вимогливих нас парубок приготував справжній десерт: привів свого батька.

Пан Богдан Косило - не лише вчитель історії та французької мови з Моршина. Він ще й справжній знавець свого краю. Для нас він став саме тим скарбом, який марно вишукували у порожнинах стін місцеві грабіжники.

 

Він давно збирає по зерняткам інформацію про історію свого регіону. Мріє видати книжку з цієї тематики. Але знаєте, як зараз в нас стоять справи з подібними виданнями. Так що доводиться лише розповідати історії Стрийщини таким от приблудам як ми - і приїжджим гостям з Франції.

 


 Бруніцькі і Підгірці

Палац з боку ставка. Підгірці Стрийського району Podhorce (rejon stryjski)

Пан Богдан розповів, що дендропарк поблизу замку _охороняється_ державою (так би мовити), що заклали його в 1892 році.  Площа парку - 2,5 га. Колись тут росли секвойї, канадський дуб, магнолії трьох видів: біла, рожева і червона, інші екзоти. Зараз лишився хіба велетенський платан поблизу замку та зарослі викручених, інвалідних на вигляд грабів поблизу головної алеї парку. Немає й статуй, ставок вже не той, лише залишки сходів бовваніють посеред алеї...

 

Проте деяки джерела пишуть, що тут і зараз можна знайти наступні незвичні для наших широт рослини: бук амурський, липа американська, кипарисовик Лавсона та горохоносний, модрина японська та європейська. Ну, може бути...

 

До речі, садівник парковий жив ще при маєтку досить довго (наскільки я зрозуміла, навіть в повоєнний час - пан Богдан називав його "Стареньким дідом", напевне, бачив його).

 

Палац у парку належав магнату барону Бруницькому (в селі його помилково називають Браницьким). Відоме прізвище, славний рід. Пан жив тут до 1939 року, розбудовуючи своє село. Володів не лише Підгірцями, а й сусідніми селами Олексичі, Комарів, Яружичі. Старі люди переповідають, що від замку Бруницьких до села Яружичі веде підземний хід. Ну а що за замок без підземних ходів, самі подумайте?:) Щоправда, ходи ці ніхто поки що не досліджував.

Сходова клітка приємно-вігнутої форми.

Палац повністю змінив свій "професійний профіль" в роки радянської влади. Природно, що ніякі пани тут вже не жили: зробили спочатку просто школу-інтернат. потім школу-інтернат для дітей з вадами зору. За якийсь час слабозорі діти святкували новосілля в новозбудованому інтернаті, а палац... Тут вирізали реліктові модрини, що шуміли перед головним фасадом споруди, не пошкодували й дерева, що росли в парку.

Щоправда, сам палац підвищили в звання: в нього в'їхала сільрада, що до цього часу базувалася в невеликому будиночку поруч з церквою.

 

 Сільська рада теж не затрималася в баронських покоях на довший час - споруду передали... рибгоспу. Про мальків у підвалах я писала вище. Десь в то час, розповідає пан Богдан, зникли з кімнат другого поверху цінні старовинні картини, що прикрашали резиденцію. На жаль, авторство цих художніх робіт вже не дослідити: не було жодної інформації про художників, що їх малювали, навіть прізвищ не було.

Пан Богдан зробив спробу в 1987 році розчистити парк. Думав, що його учні з п'ятого класу, допоможуть у цій благородній справі. Та сільрада "добро" не дала, ще й довго не могла зрозуміти, що це за дивні захцянки в історика, кому ті парки потрібні...

А зараз - що зараз? Рибгосп продав депутату цей шматок галицького парадізу. Цитую Лєну Яворську:

"...земельна ділянка викуплена, сільській раді не належить. Куплена як ділянка несільськогосподарського призначення з рештками безхазяйної будівлі".

Так що, цілком ймовірно, скоро це буде чиясь дача. І вхід туди буде стороннім заборонений.


 Роман Афтаназі про Підгірці

Палац Бруницьких в 1936 р.

Переклад розділу з Тому 8, ст. 186-189. (Roman Aftanazy DZIEJE REZYDENCJI NA DAWNYCH KRESACH RZECZYPOSPOLITEJ).  

 

Розташувавшись на краю досить високої плити, яка тягнеться від містечка Жидачів аж до Карпат, село Підгірці було спочатку, напевне, королівською власністю. В дуже коротенькій замітці в «Словнику Географічному» згадується лише про оборонний замок, який мав там знаходитись, та про Анджея Кречковського, пшемиського стольника, який разом з дружиною, Анною Казановською, мав зафундувати в Підгірцях костел. Місцеві перекази розповідали також про те, що в замочку часто бував Ян Собєський, ще в якості стрийського старости. Майбутній король приїздив в місцеві ліси на полювання.

Проте першим добре відомим і безперечним власником Підгірців був вже аж князь Юзеф Алєксандр Яблоновський (Josef Aleksander Jablonowski, 1711-1777), воєвода новогрудський, чудовий геральдист і меценат, засновник Товариства Наукового ім. Яблоновських (Societas Jablonoviana) в Ляйпцігу. Цей факт підтверджує також і Е.А.Куропатницький, не повідомляючи більше ніяких даних.

Палац Бруницьких в 1938 р.

Окрім Підгірців воєвода новогрудський мав також багато інших резиденцій в різних куточках країни, (...) також в Ляхівцях на Волині (сучасний райцентр Хмельниччини Білогір’я – Блека), де на греблі над Горинню звів також прекрасну садибу.

Після Яблоновських Підгірці багаторазово змінювали власників. В 1817 р. купив їх разом з сусіднім Стрілковим та Березницею Юзеф Бруницький (1788-1833), одружений з Терезою Кароліною фон Шмідт. Він походив з єврейської родини, але цілком засимілізувався (з поляками – Блека). Після нього маєток дістався його сину Юліану Каролю (1827-1880), одруженому з Юлією Пауліною Воланською гербу Пшиячєль (Przyjaciel). Він в свою чергу переказав весь маєток своєму сину Юліану Маріану (1864-1924), який одружився з Антоніною Стефанією Ромашкановною (Antonina Stefania Romaszkanowna). Він славився як чудовий господар, суспільний діяч, посол до галицького сейму, а також натураліст-любитель. В нього, зокрема, була одна з найбільших в Польщі колекція метеликів.

Останніми власниками Підгірців і Стрілкова аж до вересня 1939 р. були два сина Юліана — Юліан Якуб та Юзеф Франтішек Бруницькі.

 


 Замок-палац (продовжую цитувати Р. Афтаназі).

Сіни палацу.

До цього часу зберігся давній замочок, а радше палац Яблоновського, однак він дійшов з великими змінами внаслідок багаторазових перебудов. На зламі XVIII-ХІХ століть він перетворився в напівруїну. Бруницьки, купивши маєток, зберегли все те, що залишилося від первісної будівлі, але при обох її бічних фасадах добудували нові крила, чим надали до того симетричній будівлі характер асиметрії. Менше всього змін пережив головний південний фасад. При новому крилі східного фасаду з’явилися дві кутові вежі: нижча, циліндрична, південно-східна, та значно більш висока, прямокутна північно-східна. Ще одна вежа, кругла в плані, прикрашала північний бік західного крила. (...)

Внутрішній устрій старої садиби новогрудського воєводи був колись дуже розкішним. Про це свідчили збережені до 1939 р. численні фрагменти: обрамлення вікон, карнізи, герби і орнаментальна різьба. Під час відбудови всі ці релікти було знищено. Головний вхід як і раніше розміщався на головному фасаді, але був позбавлений давнього порталу.

Підгірці, салон, 1936 Podhorce (rejon stryjski)

Збереглася натомість прямокутна таблиця з рожевого мармуру, розміщена над входом (зараз там немає ніякої таблиці – Блека) з добре помітним позолоченим написом:

Zdarz Boze wspaniale y wieczyste dzielo

Na wiek wiekow patrzac, samo sie nie wzruszy/

Boday nic w te podwoie zlego nie wchodzilo,

Tylko zacny, sczesliwy, madry, szczyrey duszy

 

(Дай боже чудову і вічну долю

На вікі віків дивлячись, само не порушить

Аби нічого в ці двері злого не входило,

Лише щасливі, мудрі, щиродушні).

 

На тій самій осі на північному фасаді виступав невеликий балкон на міцних кронштейнах, взятий в раму кутої залізної балюстради. З цього балкону, швидше за все, теж ще з XVIII ст., відкривався чудовий вид на надзвичайно мальовничу долину річки Стрий.

Характерними для старої частини палацу були високі, але вузькі вікна, по обидва боки двочастинні псевдоризаліти. З внутрішнього боку двері та віконниці містилися в глибоких нішах.

Палац Бруницьких, 1936 р.

Зовсім не змінилися лише глибокі пивниці, де тримали вино, а також великі підземні підвали, призначені, ймовірно, для зберігання врожаю. Не змінився також сам характер наземних споруд. В найнижчій частині будівлі, з північного боку, знаходилися господарські приміщення, в інших частинах будинку – житлові приміщення. На кожному поверсі було по шість великих приміщень. Не було вже й сліду від давніх інтер'єрів. За часів Бруницьких стіни були вкриті орнаментованими шпалерами, а після Першої світової війни їх просто білили в однотонні кольори.   

Збереглася місцева легенда про те, що стелею в центральному салоні північного боку палацу слугував... велетенський акваріум з скляним дахом над ним.

Крім місцевих легенд, ще одним свідоцтвом колишньої слави замку Яблоновських є написана латинкою поема "Podhorcensia, seu fragmenta varia, composita et lecta, collecta, selecta...", написана уроженцем Підгірців селянина-гуманіста, підданого князя, такого собі Єжи Кароля Скопа (думаю, Юрія Карла Скопа - Блека), видана в 1754 р. у Львові. Автор в поетичній формі повідомляє, що на стінах палацу він намалював чотири сторони світу та завершив їх трьохрядковими епіграмами Чимало рядків присвячено опису саду з старими липами. Стояли там скульптури, наприклад, Лукреція, що пробивала свої груди, Дафна, що тікала від Аполона, Атлас, що тримав на карку весь світ.

До 1914 р. палац в Підгірцях був стильно оздоблений, хоча там й не було меблів давніших від ХІХ ст. Там зберігалося чимало предметів мистецтва: картини, жирандолі (підсвічники), канделябри з бронзи та кришталю, мініатюри, бібліотека та архів Бруницьких аж до 1820-х. Під час світової війни палац було сильно пошкоджено, згорів його дах, більша частина колекцій була знищена. На 1939 р. лише салон першого поверху (див. фото вгорі) зберігав свій первісний бідермаєрівський вигляд. В сінях стояло кілька крісел в ренесансному стилі. Збереглося також кілька східних килимів, порт'єри, пара канделябрів і мініатюр, в тому числі відомої піаністки Марії Шимановської (виконана з воску). Все це зникло на початку Другої світової.

Найстарішою частиною кількагектарного парку є регулярна, що прилягала до палацу - її заклав ще Юзеф Алєксандр Яблоновський. Пісоя купівлі маєтку Бруницькими парк було переплановано садівником з славетного парку Schonbrunn. Західна частина парку мала ландшафтний характер.   


 Ще фотографії:


Модерн!
Будиночок поруч з палацем. Теж старий. Щось з господарських приміщень?
Вікно цокольного поверху.
Дендропарк: залишки колишньої розкоші.

 Дерев'яні храми Підгірців.

Підгірці в 1902 р.

За палацем якось і не помітилося, що крім нього в селі є ще й інші пам'ятки архітектури. (На фото поруч, щоправда, не храм, а просто фото Підгірців з 1902 року).

З цими храмами плутанина.

 Реєстр пише про ДВА дерев'яних храми в селі. Є один. Чотиритомник "Памятники градостроительства и архитектуры УССР" (Том 3, ст. 218) погоджується з реальністю: церква одна, під титулом Святого Духа, зведена в 1810 р. Картинка в чотиритомнику відповідає дійсності - ну, майже відповідає, бо тоді на святині ще не було цього напівпанцирю з бляхи.

Сказано також, що храм тризрубний, триглавий, квадратові в плані зруби завершуються чотиригранними шатрами з одним заломом над бічними і двома заломами над центральним об'ємом. Навколо будівлі - піддашшя.

Поруч з церквою стоїть квадратна дерев'яна двоярусна дзвіниця, вкрита невисоким шатром. Ще сказано, що церква представник галицької народної архітектури.

То звідки ж в Реєстрі взялися відомості про дерев'яну церкву св. Миколи ще з аж 1650 року? Незрозуміло:(. Єдине розумне припущення: мається на увазі церква з села Стрілків. От тоді все буде вірно!



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник