Карта

Широта 49.442, довгота 25.004.

Трохи менше за 1300 жителів, трохи ближче до Бережан, ніж від Плотичі. Та що там ближче - 5 км всього. Хоча це село над річкою Ценівкою відоме ще з 1475 року, дуже вже давніх пам'яток тут немає. Обидві головні сільські вертикалі, костел і церква, датуються майже одним періодом: церква Івана Богослова зведена у 1908 р. на місці своєї дерев'яної попередниці, а костел - у 1920-х рр. Костел в той час був потрібний: з понад 2 тисяч жителів села близько 500 були римо-католиками. Також в селі є хрест на честь скасування панщини і відтворено контури криївки вояків УПА (в 1916 р. село було майже повністю знищене в результаті боїв). В лютому 2007 р. в школі Шибалина було відкрито історико-краєзнавчий музей Галини Дідик (зв'язкової, соратниці генерала Романа Шухевича, яка провела понад 20 років у радянських в'язницях).

Біля Шибалина розташована славетна гора Лисоня та ліс Звіринець. Ліси колись оточували Шибалин зусібіч, а на північ від поселення лежали мочарі (зберігся топонім Топилиська).

За статтею Михайла Васьківа "Село Шибалин" (збірник "Бережанська земля").

Одним з перших задокументованих власників Шибалина був у 1475 р. Андрій з Сєнна. Пізніше дідичем села став Андрій Романовський, але король Ян Ольбрахт конфіскував всі власності цього шляхтича в 1497 р. - і Шибалин теж. Не за так - під час волоської компанії Романовський вдався до дезертирства. Так Шибалин дістався белзькому каштеляну Дзерславу Ухнівському, а після його смерті і довгого судового процесу (1505-1510)- до Агнєшки Цебровської, дружини власника Бережан, першого з місцевих Сенявських Рафала. З того часу і аж до 1930-х рр. Шибалин входив до Бережанського ключа і належав Сенявським, а потім, як і місто, Любомирським, Чарторийським та Потоцьким.

Місцеві католики належали до парафії в Бережанах (в селі була тільки капличка, зведена в 1899 р. і знищена в Першу світову війну австро-угорськими солдатами - вони її спеціально підірвали гранатами). Лише в 1930-х з ініціативи бережанського священика Броніслава Лімановського було вирішено створити окрему парафію в Шибалині. Декрет про створення парафії підписав 13 лютого 1934 р. Броніслав Твардовський.

19 квітня 1925 р. було освячено ділянку під майбутній костел, а 21 червня того ж року в урочистій атмосфері було закладено наріжний камінь майбутнього храму. Виступав військовий оркестр, співали патріотичних і релігійних пісень - коротше, свято. Дерево для будівельних робіт надав Якуб Потоцький, а дахівку - Станіслав Вишневський. Робота йшла досить швидко, в 1927 р. вже були готові хори, вставлено вікна. закінчення робіт планувалося на червень 1928 р. Проект головного вівтаря, зроблений Яном Войтовичем з Перемишлян, було підтверджено 13 серпня 1928 р. 30 вересня 1928 р. шибалинський костел було освячено.  

В 1932 р. біля костелу було зведено плебанію і господарські споруди за проектами бережанського архітектора Яна Хертмана. В 1939 р. в костелі було встановлено бічний вівтар св. Франциска Асізького.

Після Другої світової війни шибалинський костел було перетворено на склад.