Суперова назва, трохи більше за 300 жителів, тотальне, епохальне просто (бо віком не в одну епоху) бездоріжжя (до Зборова всього 13 км, але піди їх подолай) - і пам'ятки, які нікому майже з краєзнавців невідомі. Ні, в каталозі В.Слободяна місцевої церкви (сама славна річ у Славній) теж немає. І дуже даремно: гармонійна і справді СТАРА.
Всі славняки (славчани? славняни?) впевнені: в 2010 році Покровській дерев'яній церкві виповнюється ТРИСТА років - це мені сказали і робітники, що перекривають дах (готують храм до ювілею, знімають стару бляху, яку вважають чомусь "англійською" і думають, що їй двісті років - і ставлять нову, блискучу до болю в очах), і бабуся, до якої мене направили по ключі (ключів в неї не було, але тим не менш), і середнього віку чоловік, котрий розказав мені про місцевий маєток (бабуся на те ж питання сказала, що нема маєтку, а от клуб - старий, ще за Польщі зводився. Бабуся живе в інфраструктурному раю, поблизу колодязя, храму, закритого магазину і клубу, вона може не знати, що край села є маєток - це я так себе вговорюю).
Я б навіть повірила, якби вже не знала, що Покровська церква насправді з 1790 р. Що теж ДУЖЕ солідно, нехай 220 і не 300. Тим більш, село відоме лише з 1765 р. - тоді воно було згадане у тарифі поголовного додатку (на той час в селі проживало 6 іудеїв). Хоча народна пам'ять - річ цікавіша за якісь документи: а пам'ять датує першу церкву на цьому місці ще 1680 роком (330!). Колись в храмі була "чудотворна" ікона Богоматері (XVII ст.), забрана в радянські часи до Почаївського музею.
Ой, я ще про назву не розказала. Легенду про неї (як і рік побудови церкви) вичитала в статті Г.В. Конвай з товстого томику "Зборівщина: історія і сьогодення" (Тернопіль, 2008). Отже, після Зборівської битви частина козаків не відійшла з основним військом, а залишилась на Зборівщині. Одружилися на дівчатах сусіднього Застав'я, осіли поруч, на пагорбі Славна. Пагорб так назвали на честь славної перемоги Богданового війська. Та так славно зажили, що невдовзі і жителі Застав'я переселилися до Славної. Першими поселенцями були козаки на прізвища Бруси, Баріди, Гуменні, Кучма (гм), Лучка. В лісі начебто є дві козацькі могили - не бачила, хоча в лісі була. Гарний.
В Славній і назви вулиць славні: Зелена, Зборівська, Церковна, Надрічний провулок, хутір Хворостівка. Клуб (не брехала бабуся!) і справді старий: це, за Г.Конвай, колишня хата-читальня ім. Качковського. Ще з 1868 р. в селі діяла філіальна школа з українською мовою навчання.
Станом на 1880 р. в Славній проживало 460 жителів. 38 місцевих римо-католиків належали до парафії в Поморянах. В 1921 р. жителів було вже 723. В 1931 р. - 793. Ех...
Багато юнаків села стали січовими стрільцями і воїнами УПА. А найвідомішим славчанином Г.Конвай називає "відомого на весь світ дитячого поета" Романа із Славної (Роман Завадович, 18 грудня 1903 р.)
Край села в напрямку Пліснян - місцевий фельдшерський пункт і аптека. Колись тут була сільрада, а ще колись це був маєток пана Бондаря (за словами місцевих жителів). Прикрашений маскаронами-левами та родинним гербом будинок зараз той пан би не впізнав: з тильного боку всі маскарони пооббивані, дім вдягнутий у "шубу", герб збитий. Але все ще помітно, що споруда старовинна.