Близько 700 жителів. Координати:  49°37′58″ пн. ш. 25°24′48″ сх. д.

Село відоме з 1546 р. В ІІ пол. XVIII ст. належало графу Августину Ілінському, а потім його сину Янушу. Його вже дочка вийшла заміж за Мікаеля фон Зіхельбург Гарапіха, отримавши у якоісті приданого також і Цебрів. Так поселення відійшло до Гарапіхів - не німців, а хорватів.

В кінці XVIII ст. у Цеброві було зведено скромний класицистичний двір. Амфіладне планування кімнат. паркетна підлога, система опалення (працювала на соломі, як і в багатьох інших подільських дворах), стильні старовинні меблі - чи варто говорити про те, чого вже давно не існує? Двір в Цеброві був зруйнований під час Другої світової війни вибухом гранати. Парк (з лабіринтом) теж не пережив військових дій (ще у Першу світову в маленькому Цеброві було викопано 11 кілометрів окопів - можете собі це уявити, а парк вирубали майже весь). Навіть залишки підвалів споруди засипали у повоєнний час.

 Такщо в Цеброві якщо щось і дивитися - так на оббиту бляхою дерев'яну Покровську церкву (1892, начебто перевезену з Закарпаття - аж он звідки).