English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Бубнище. Скелі Довбуша
Ви тут ще не були? Дарма, варто. Вже були? Значить, знову хочете. 19 квітня 2011 р.
Скелі Довбуша в лісі біля села Бубнище в Долинському районі
На фотографіях скельний коплекс виглядає вражаюче. Вживу це вражає значно більше. 19.04.2011
Скельно-печерний комплекс Скелі Довбуша

Координати: 49°03′06″ пн. ш. 23°40′44″ сх. д. 

Картосхема скель

 

Долинщина в колишньому національному реєстрі пам'яток архітектури і містобудування була представлена кволо: стара солеварня в райцентрі, ледь жива руїна, от і весь список. Навряд чи через це хтось страждав: туристів в Долинському районі завжди було багато - і багато буде. Бо тут є Скелі Довбуша. І курортникам з Трускавця чи Моршина завжди буде потім що згадати. 

Якщо ви не курортник, власного транспорту немає, а на скелі хочеться, у вас два варіанти. Перший поганий - це таксі (40 гривень до будочки з шлагбаумом, хочете далі їхати - платите якусь мзду за проїзд і доплачуєте ще 20 гривень, ціни на квітень 2011 р.). Другий варіант кращий: біля 11-00 з Паляниці до болехівської пошти приїжджає бусик - і відразу (це об 11-00) повертає назад. Вас за кілька гривень довезуть до повороту на Бубнище. Звідти ще 4 км пішки лісом. Вгору. За годинку, якщо ви в гарній спортивній формі (з лампасами!) дійдете.

Я ж обрала третій варіант: в самому кінці Болехова застопила бусик з краєзнавцем Іваном Шубином - і пан Іван довіз мене аж на самі скелі. От так. :о)

Легенда про назву

Скелі Довбуша в об'єктиві Яна Булгака. 1938р.
Скелі Довбуша в об'єктиві Яна Булгака. 1938р

Про саме село Бубнище ми теж невдовзі поговоримо (на окремій сторінці), але легенду про назву краще читати тут: вона не про хати, вона про скелі. (Подається за брошурою "Скелі Довбуша. Бубнище" (упорядник Іван Шубин, "Артекс")

 

Підійшли до Карпат турецькі загони - за ясиром, за золотом. Та не піддавалися прикарпатці ворогам, оборонялися до останнього. Сили слабли - і ворог міг от-от перемогти. Тоді вперед вийшла юна красуня, дочка зелених гір. Підійшла дівчина до крайньої скелі - і промовила каменю:

- Ти міцна й непорушна, віки не зрадила краю свого. І ми встоїмо! Якщо загинемо, скелі розкажуть про нас нащадкам.

Турки кинулись до дівчини. ще мить - і схоплять, та скеля розступилася і заховала юнку. Земля біля скелі вкрилась тілами захисників Карпат, та ворога вдалося відігнати. Коли битва завершилася, скеля розступилася - і дівчина вийшла на волю, піднялась на вершину - поглянути, чи не суне знову вороже військо. Так піднімалася вона не раз і не два. Коли бачила попереду небезпеку, голосно била в бубон. Звідси начебто й пішла назва села Бубнище.

 

А чому ці скелі зараз носять ім'я опришка Олекси Довбуша - пояснювати не треба. Бо ж всі знають: є десь в Карпатах камінь - його Довбуш приніс і під ним свої незліченні скарби заховав. :о) Ну знаєте як то в гідів: золото в печері, вхід до неї перекритий великим каменем, скажеш чарівне слово - камінь розступиться і золото, вважай, твоє. 

Якщо вже підрозділ про легенди - тримайте ще одну. Кажуть, що опришки протягли між двома скелями у Бубнищі своєрідну канатну дорогу. Під час наступу ворогів вона допомагала швидко і непомітно перебратися у більш безпечне місце.

Здавалося б: під Бубнищем Довбуш, якщо не дурний був (а не дурний був), бувати просто мусив: важко знайти в Карпатах ще таке ж зручне місце для таємних зустрічей і переховування. 

Послухали казок? Тримайте правду: у Бубнищі Довбуш не бував. Взагалі. Хоча сказати чарівне слово якійсь підозріло-великій каменюці ви тут все одно можете: ну а раптом?

Ідеологічна брехня і історична правда

Скелі Довбуша в Бубнищі

Про Урич з фортецею Тустань чули? А про Розгірче неподалік Стрия? Бубниські скелі - з тієї ж фантастичної за красою гряди. Її фрагмент між селами Труханів (це ще Львівщина) і Бубнище та Паляниця (а це Долинщина) має у довжину біля 600 м (за іншими данними, має майже кілометр) і близько 200 м в ширину. Над поверхнею брили піднімаються на чималу висоту - до 80 м. Навколо гряди - букові та смерекові ліси. А років каменям... Ого-го скільки років: понад 70 млн. 

Якби скелям давали паспорти, як людям, в цих було б прізвище Бубниські. "Скелі Довбуша" - творчий псевдонім і дітище заідеологізованої радянської епохи. Ну бо ж карпатський харизматик і відчайдух дуже непогано підходив на передтечу соціаліста. Зараз намагаються довести, що сяк-так скелі з опришком таки пов'язані: Довбуш міг тут бути у жовтні 1774 р., коли йшов походом на Турку і Дрогобич. Ну як вже не живим, то мертвим Олекса тут побувати міг: після катувань тіло Довбуша, зрадженого другом у Космачі, начебто розчленили - і по шматкам розвезли по всім Карпатам. Така м'ясна акція мала б налякати бунтівних селян. 

Але я не історик, як все було - не знаю. :о)

 

Як і в Тустані, тут, в урочищі Заломи на південному схилі Соколової гори в князівські давньоруські часи були укріплення: дехто навіть бачив десь тут шматки давніх мурувань, пази для кам'яних балок. Про вік сходів, які ведуть на скелі, теж можна було б почути чимало цікавого.

З приводу фортеці на скелях історики навіть не сперечаються: була! В Х ст. І скельний монастир був.  Це помітно: печери (зараз їх називають "спальнею", "холодильником" і ще якось) мають гарно оброблені прямі стіни. А от згадка у вікіпедії про палеообсерваторію, яка існувала тут начебто в Х-ХІІ століттях - трохи сумнівна. Хоча й я не проти, щоб Бубниські скелі були молодшими колегами Стоунхенджу та пірамід майя.  

Поки що мрійники бачать в майбутньому відроджену на скелях дерев'яну давньоруську фортецю. Так що в Тустані був би прямий конкурент - якби в скель були гроші. І чималі...

 

Камені не вишикувати в ряд навіть найталановитішому командиру: скелі утворюють лабіринти і хитросплетіння, обриваються вузькими ущелинами, подекуди скупчуються, подекуди відбиваються від товарок, стоять осторонь.

Бубнище вражало багатьох: про кам'яний масив писали Іван Франко і Михайло Грушевський. 

 

І про печери та Одинця.

Корені дерев в Карпатах

Екскурсантів приводять до основного масиву скель (поруч ятка з сувенірами, капличка, туалет - цивілізація!). І екскурсанти першою справою кидаються до печер. Тут їх кілька. Перша зліва має розміри 6,5 на 4 на 2 м. По обом боках від входу там є своєрідні "ліжка", витесані на висоті в 45 см, завширшки в 80 см. Вхід високий - 160 см. Над ним видовбана широка ніша до метра глибиною, а нижче - карниз. Дехто вважає, що колись тут стояла двоповерхова споруда, дах якої спирався на цей карниз.  

Між першою і другою печерами - вузька ущелина-"холодильник". В ущелині є ніші і призьби, пази для деревини.

Друга печера більша за першу: висота до 2,5 м. Одна з стін її - штучна кладка. народ називає печеру "конюшнею". Поруч залишки фундаментів прибудови, яка начебто ще існувала у XVIII ст. На одній зі стін - сліди охри, отже, був розпис, можливо, ікона. 

Третя печера дещо нижча, її чомусь вважають стійлом для овець і кіз.  Стіни всіх печер носять сліди обробки металевими знаряддями. Пази для балок помітні і в ущелині за третьою печерою. 

Туристам завжди показують "Голову лева" праворуч від другої ущелини. Дійсно схоже. Цю оптичну ілюзію створила природа, але не без допомоги людей: начебто там археологи знайшли сліди обробки каменю. 

Біля другої ущелини є видовбана криниця, над якою захисне склепіння: в розчин додавали яйця, кладка тримає дотепер. 

Невелика сідловина між двома каменями - "колиска Довбуша". Є ще "кухня Довбуша" - коротше, ну чим не маєток? :о)

Одинцем же називають кам'яного велета 30-метрової висоти. що стоїть дещо осторонь основного масиву (повз нього я поверталася до дороги). Саме біля його підніжжя, переконують екскурсоводи, і заховані скарби Довбуша. Лежить золото під валуном, який обертається навколо своєї осі (о!). підняти валун міг тільки Довбуш - ну або безвісний поки що герой. 

 

І наостанок

Тут правда неймовірно.
Бубниські скелі.
Бубнище колись
Бубнище колись


Для розуміння величі скель потрібен масштаб. Наприклад, я :о)
Скалы Довбуша в Бубнище
Dovbush Rocks near the village of Bubnysche in Ukraine
Сосни росли й століття тому
The Rocks of Dovbush is a group of natural and man-made structures carved out of rock
Печера Довбуша в Карпатах
Ні, це не Шир
Скелі Довбуша в квітні 2011 р.
оборонний скельно-печерний комплекс біля села Бубнище
Dovbush Rocks
З протилежного боку
Бубниські скелі в Карпатах
Бубниські скелі в Карпатах
Бубниські скелі в Карпатах
Бубниські скелі в Карпатах
Видно Козаківку
Видно Козаківку
Цей ліс давно забув про звірину
В лісі біля Бубнища вже немає звірів
З архіву NAC
http://www.audiovis.nac.gov.pl/
І знову архів
Архівні види Скель Довбуша
Дами в довгих сукнях теж тут бували
Бубниські скелі в 1902 р.
Bubniszcze
"Комори" в Бубнищу. Початок ХХ ст.
Я теж там сиділа. Бубнище
Графіті
Графіті в "спальні" в Бубнищі
Бубнище. Написи на скелях Довбуша
Камінь-губка
камінь-губка
Останець
Камінь-останець
По дорозі до Скель Довбуша

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник