Карта
Координати: 49°02′05″ пн. ш. 23°53′16″ сх.д. 1,8 т.ж.
Що подивитися поруч: солеварні в Болехові і Долині, скелі в Бубнищі.
Село в Долинському районі (14 км від райцентру, перша документальна згадка - від 1464 року), відоме своїм василіанським греко-католицьким монастирем на Ясній горі.
Гошів лежить при дорозі Болехів-Долина, а біля Ясної гори завжди багато транспорту та паломників - на них і орієнтуйтеся.
Монастир раніше був оборонним, очевидно, засновано його якимось лицарем Кучуладом з Тухлянщини в 1570 р. - на південь від теперішнього, у лісі, в урочищі "Красний (чорний) ділок". На початку XVII ст. церкву і монастир спалили кримчаки. В 1629 р. власник Гошева сотник кінноти короля Яна Казимира Євстахій Шумлянський надав 3000 злотих на відбудову обителі, а на старості літ й сам постригся в ченці. Благодійника було поховано під головним вівтарем монастирської церкви.
На своє сучасне місце - Ясну гору - монастир "переїхав" у другій половині XVII століття. Чому саме - можна хіба здогадуватись. Знову татари дошкуляли? Попередня обитель згоріла? Хто зна. Гора теж від пожеж не рятувала: у 1762 році монастир вчергове горів. Кошти на відбудову потрібні були астрономічні. В таких випадках потрібний або щедрий спонсор (такі теж були - ліс на будівництво надав каштелян Станіслав Косаковський, а його дружина пожертвувала солідну суму, як і родина Гошовських), або диво. За останній варіант теж схопилися: і от вже ігумен Йосафат Ленчевич бачить богоматір, яка дає священику поради з відбудови монастиря як заправський прораб. За дев'ять років, у 1771 р., монастир відновлено, в 1772 році відновилася й маленька поки що церква. Тут якраз і перший розділ Польщі підоспів, цісарська секуляризація - весело...
Є, правда, й інші версії. За одною, в 1735 р. Гошовські придбали копію ікони белзької богоматері, яка раптом заплакала. Образ подарували монастирю, а далі маховик, запущений Гошовськими і ченцями, почав збирати плоди: протягом наступних кількох десятків років у літописі, котрий вели гошівські монахи, з'явилося 117 записів про чудодійні зцілення.
За іншою версією, в 1734 році у маєтку Гошовських переховувались від козацьких заворушень три дочки пана Андрія Шугая з Хороброва поблизу Бережан. Потім поїхали додому, але забули в Гошовських за скринею згорнений в трубку образ богоматері. Іконою їхній батько неабияк дорожив: начебто якось під час пожежі в будинку вціліла лише та стіна, на котрій висів образ. Яким дивом Гошовські переконали Шугая залишити ікону їм, невідомо, але той погодився. А далі ви вже знаєте.
Маленьку й ймовірно дерев'яну церкву замінили на муровану Преображенську, яка існує й дотепер, у 1842 р. Монастир був широко відомим в Галичині в минулому своїми відпустами і чудотворною іконою богоматері, яка зберігалася в церкві св. Преображення.
У другу світову церква в наслідок обстрілу загорілася. Після тієї пожежі "чудотворна" ікона в золотому окладі десь зникла.
Радянська влада закрила монастир 27 березня 1959 р., церкву перетворили на військовий склад (ще тут був склад міндобрив), а в монастирі трохи пізніше розташувалася школа-інтернат. Типовий міф про нещастя, які впали на голову "безбожників", переказують і в Гошеві: начебто чоловікові, котрий зрізав з храму всі хрести, влада подарувала автомобіль, в якому він невдовзі і розбився в автокатастрофі.
На початку 1990-х храм повернули віруючим. Копію ікони гошівської богоматері відтворив у Римі український іконописець Ювеналій Мокрицький. Образ було освячено Іваном-Павлом ІІ.
Зараз інтер‘єр храму відновлено, мені на момент приїзду в Гошів (2000 рік) сподобався амвон в вигляді ковчега, такого я ТОДІ ще ніде не бачила.
Місцева ікона, намальована на зразок ченстоховської, визнана грамотою митрополита Афанасія Шептицького чудотворною і подарована монастиреві у 1737 р.
До храму на горі веде хресна дорога, десь мені доводилося читати, що раніше прочани підіймалися нею на колінах, тримаючи перед собою свічку. Якщо під час цієї подорожі свічка гасла або згоряла, потрібно було повертатися на початок стежки і починати все знову. Ті, хто приходив сюди відмалювати тяжкі гріхи, також несли мішок з камінням за плечима. Ой...
Відновлення споруд було зроблено львівськими архітекторами протягом семи років на кошти німецьких доброчинців. Зараз за церквою звели невеличку відкриту каплицю, поруч з храмом – пасіка та будинки для ченців. Багато квітів. Кілька яток з сувенірами, дзвіниця, чудові карпатські краєвиди.
UPD: це були мої враження-2000. За роки, що пройшли, багато що змінилося. На Ясній горі побудували ротонду, навколо неї встановили амфітеатр з сидіннями. Виріс новий корпус келій.
Плюс Гошів - це не лише Ясна гора, а й околиці. А там, в фантастично-гарному місці, з кінця 1990-х років діє греко-католицький жіночий монастир Різдва Богородиці сестер Пресвятої Родини (раніше я помилково думала, що це вже не Гошів, а сусіднє село Витвиця, заховане між горами). Десь у цьому місці стояла обитель, зведена в 1911 р. У 1950-х заклад закрили, сестер відправили до Сибіру, а у спорудах комплексу влаштували психоневрологічний інтернат. Відновили монастир майже на попередньому місці у 1990-х.
