Карта

Координати: 49°15′29″ пн. ш. 23°50′26″ сх. д.

60 тис. мешканців.

Райцентр Львівщини, місто досить велике (населення – близько 60 тис. чоловік) і затишне (принаймні в центрі). Лежить Стрий на річці... так-так, правильно: Стрий. І первинною була назва саме річки, а не міста, яке виросло на її берегах згодом. Цікавий проект "Місто на річці Стрий" стверджував: "Стрий як річна назва - дуже стара назва що означає "течія", "пливуча вода". З огляду мовознавства слово Стрий походить від індоєвропейського кореня *sreu. Слова з таким коренем та змістом зустрічаються в українській - струм, струя, польській - struga, strumien, ірландській - sruami (струм), німецькій - stromm, іранській - struth (ріка), ст. індійських - sravati (пливе), латиській - straume, литовській - sriatas, strautas (те що пливе, струя) та інших мовах. На території Стрийщини та Прикарпатських околиць існує чимало селищ, що мають словосполучення с-т-р, наприклад Устрики Долішні, Страшевичі, Сторонна, Стрілків, Стриганці, Спрутинь, Старуня тощо. Стрий є у центрі цього Прикарпатського ареалу".

Багатьом західноукраїнським жителям місто відоме своїми гуртовнями секонду, хоча можу стверджувати: не дивлячись на те, що особисто я поповнюю свій гардероб саме на таких ось розвалах, у Стрию є ще багато цікавого. Про це і розповідь.
О. Ще згадалося: "стрий" - це ще й родич. Дядько з боку матері, здається. Можу помилятися.

Якщо заглиблюватись не стільки в старі квартали міста, скільки в історію, то з'ясуємо, що археологічні дослідження переконують: уже в давньоруські часи Стрий був великий та добре укріплений населенний пункт.

Навіть у пізніших часах (XV-XVII століття) Стрий відрізнявся від інших галицьких міст своїми потужними фортифікаціями, витримував численні облоги і був надійним притулком для навколишнього населення.

Перша письмова згадка про поселення відноситься до 1385 р. У 1398 р. місто стало центром повіту, 1431-го отримало Магдебурзьке право. Місцерозташування у Стрия було напрочуд вдале: на надважливому шляху зі Львова через Карпати до Мукачева. Не дивно, що місто зростало (розквіт припав на XVII століття). Під час визвольної війни 1648-1654 рр. уся навколишня шляхта, в тому числі і дрогобицька, ховалася в Стрию. З XVIII ст. починається занепад стратегічної ролі Стрия.

Орест Мацюк в книзі "Замки і фортеці Західної України" писав, шо збереглося багато архівних матеріалів з планами і описами Стрийського замку XVI-XVIII ст., на основі яких зроблено рисунок його зовнішнього вигляду. Слід гадати, що збудований він був на давньоруському городищі.

В австрійські часи залишки міських укріплень були розібрані.

В ХІХ ст. Стрий - один з важливих осередків національного руху в Галичині, саме тут в Першу світову війну народився 2,5-тисячний легіон Українських січових стрільців (бажаючих вступити до лав українського війська було в в чотири рази більше). Запис в усусуси відбувався в Народному домі Стрия - зараз про це сповіщає меморіальна дошка на фасаді ошатної споруди.

Жовто-блакитний прапор на щоглі біля стрийської ратуші вперше підняли ще 1 листопада 1918 р.

Тепер - про костел-красень.
Католицьку парафію у Стрию за легендою заснував польський король Казимир Великий ще до 1396р. Невдовзі після того, в 20-х рр. п'ятнадцятого сторіччя, зводиться мурований храм Різдва Богородиці. Його багатосотлітня історія знала, безумовно, і пожежі, і облоги. 1604 року страшна пожежа знищила півміста і костел. Відбудували святиню на пожертви парафіян у 1640-му році. Саме тоді до фасаду костелу прибудовують вежу. 1722 рік - нова сваволя вогню, яка приносить собі у жертву вежу та дзвони, та зусиллями пароха Франциска Рогачевського відбувається реставрація храму.
За даними візітації 1743 року тут було 12 вівтарів. Та йдуть роки - і знову у храмі панує вогонь: 1827 року дзвони плачуть, танучи гарячими мідними сльозами (з домішками срібла, авжеж) - та інтер'єр костелу на цей раз не постраждав. Хоча найстрашніша пожежа була ще попереду.
Сталася вона 17 квітня 1884 року. Костел перетворився в той день на згарище. Вогонь полизав-полизав славетний місцевий образ богоматері - і не лишилося й сліду від ікони. Дивом вціліла скульптура Христа з бічного вівтаря.

Інший помітний храм міста - колишній костел Марії Магдалини - бере початок у 16ст. У 1687р. він перейшов під опіку францисканців, а рівно через сто років австрійська влада францисканський монастир закрила. Костельне майно передали до парафіяльної святині, а будівлю отримали греко-католики - замість двох церков, які були знесені перемишльськими єпископами. Ротація конфесій продовжувалась в ХХ столітті: у 1945 році храм віддали православним, а з 1990-го - знову греко-католикам.

У 1907 р. архиєпископ Йосип Більчевський освятив наріжний камінь під будівлю костелу Йосипа сестер-серафіток, які працювали у Стрию з 1897р. У 1910 р. будівництво храму було завершено. Йому пощастило менше інших: з 1946 р. тут був склад спочатку металу, а потім - меблів. У 1999р. костел віддали УАПЦ.

В місті збеоеглись рештки синагоги, а от ратушу та, скажімо, відомий з світлин початку ХХ сторіччя пам'ятник Кілінському ми вже не побачимо. В Стрию ще знаходились укріплений фільварок біля замку, оборонний двір старости, оборонний костел (вперше згадується під 1395 р.).  Костел пізніше був перебудований за проектом львівського архітектора Ю. Захаревича. Інтер‘єр прикрашено гербами-фресками, мені дуже сподобалися дві горгульї над центральним входом до храму.

Був в місті ще дерев‘яний оборонний монастир францисканців, який монахи хотіли мурувати, однак десь наприкінці XVII ст. чи на початку XVIII ст. його зруйнувала повінь. У тому далекому минулому Стрий мав 5 церков, деякі з них були оборонними.

А сторіччя ХІХ-те принесло місту славу як великому торговому центру. У вересні 1909 року в приміщенні Народного дому відкрилась перша загальногалицька виставка сільського господарства і мистецьких промислів.

Зараз можна оглянути десятки старих вілл (особливо багато їх на вулицях, що збігаються до залізничного двірця), меморіал загиблим під час Голодомору.

Одна з найцікавіших споруд міста - Народний дім у центрі Стрия (прикрашений бюстами Ю.Федьковича. М.Шашкевича, Т.Шевченка тощо). Народний дім спорудили на кошти громади Стрийського повіту. Урочисто відкрили його в перший день 1901 року.

Більшість старих галицьких та подільських міст мали на своїх Ринках ратушу. Символ міських прав, адміністративне серце поселення куди було без ратуші. У Стрию сьогодні ратуші немає. А мала б бути. Як так сталося - читаємо на окремій сторінці: "Стрий. Ратуша, котрої не було".