Приїхали ми в Трускавець вже по 17-00, починало смеркатися, з'їли в санаторній столовці традиційну ще з піонер-табірних часів запіканку на вечерю - і відправилися на екскурсію. Вілли сподобалися. Джерела - ну... Ну "Нафтуся". Ну "Юзефа" (здається). Ну попили ту гидоту з келишка з носиком. Ну гліцерин, ну вічна молодість, ну нафтою тхне... Обійшли хороводом сучасні величезні санаторії - щось там кришталеве, хоча з виду бетон бетоном. Скульптури. Парк. Ні, віли таки супер. Закопанський стиль - це сила. Я навіть намагалася їх засняти своєю плівочною мильничкою від Кодака. Ха-ха.

Спали ми в двомісному номері, вдвох на одному ліжку, а на сусідньому хропів мужик. "Спали" - це евфемізм, я не заснула й на мить. Враження переварювала, ага.

Ні, народ, я не люблю, де рвачество. Де гроші з повітря, де навіть потіють купюрами. Терпіти не можу такий кримський варіант. І ніяких логічних доказів нормальності такої ситуації не признаю. Солотвино. Ялта. Трускавець. З своєї волі сюди - ані ногою.

Єдине, що тішить - що вже в 1910 році тут все було саме так і так само. Поруч доказ у вигляді листівки. 

А нижче - види Трускавця до 1914 року, до війни.