Башта була збудована, ймовірно, в 1551 році. Від усіх інших замкових башт її відрізняв матеріал: не дерево, а цегла. Її "підробіток" в якості дзвіниці зберіг її в важкий для замку час: на початку ХІХ століття твердиню розібрали.

Перша римо-католицька парафія з'явилася в Дрогобичу ще в кінці XIV столітття (1392). Король Польщі Владислав Ягєлло зафундував цей готичний храм, який було перебудовано вже в 1541 році.

В книзі "Вулицями Дрогобича" я вичитала, що й сам костел колись був не храмом, а боярськими палатами. І таємничі язичницькі символи на його фасаді збереглися ще з тих часів.

Меморіальна дошка на башті повідомляє, що "Восени 1648 року в Дрогобичі селянсько-козацькі загони та повсталі мешканці міста і навколишніх сіл розгромили польсько-шляхетські війська і визволили місто". Може й так. Але громили вони безпосередньо в храмі, куди увірвалися зі зброєю і вирізали всіх, хто шукав там захисту від терору. В пам'ять про цю жахливу трагедію той вхід, яким вдерлися до святині повстанці, було навічно замуровано. Відновлено костел було у 1648 р. 

Трагедія була не поодинокою. Костел сильно постраждав під час ворожих нападів на Дрогобич у 1594 та в 1624 рр. 

Головний вхід та капличка, прибудована до святині, з'явилися в XVIII столітті. В 1902 році проходила реставрація костелу під керівництвом архітектора Ф.Єленка. На жаль, костельне майно було або розікрали, або знищили в часи Другої світової війни. Зберігся лише ренесансний надгробок Катажини Рамультової (1572), виготовлений скульптором С. Чешеком. 

Костел неодноразово реставрували та ремонутвали, переобладнували старі та додавали нові вівтарі. Дах будівлі було понижено у 1793 р., тоді ж замурували бійниці - вони вже не були потрібні. Скажімо, реставраційні роботи велися у 1881-1882, 1906-1913 та в 1930-ті роки. 

В радянські часи храм закрили, зробивши з нього склад театрального реквізиту. Лише в 1989-1991 роках костел повернули римо-католицькій громаді міста.

На день Незалежності 24 серпня 2007 р. перед входом до костелу встановили пам'ятник папі римському Івану Павлу ІІ (на той час це був, здається, третій такий монумент в Україні - зараз їх значно більше: і Кам'янець у списку, і Самбір, і Летичів...). 

Розписи храму близько 1800 року виконав художник Борщ. Звичайно ж, це не були найперші фрески у святині: стіни розписувалисьі  до того. Якими були фрески в XVII ст., сказати важко. У XVIII ст. стіни були заново розписані Андрієм Солицьким. За модою того часу, крім власне релігійних сюжетів фрески зображали також розгром костелу козаками Богдана Хмельницького та татарськими загонами у 1648р. Була й фреска, присвячена наданню Дрогобичу давніх прав австрійським цісарем Йосифом ІІ. Окремі фрагменти цих фресок дійшли до нашого часу (зображення св. Христофора).

Вітражі виготовлені на початку ХІХ ст. за ескізами Яна Матейки, Юзефа Мегоффера та С.Виспянського.