В селі є ще й дерев'яна греко-католицька церква непоганих пропорцій. Шукаємо її так: якщо ви прямуєте з боку Чернівців, відразу за модерновою церквою звертаєте праворуч. Якщо ж з Хотина - перед церквою треба звернути ліворуч. Спочатку буде меморіал полеглим у Другій світовій, далі сільрада (біля якої чітко видно, що це для вас село Рідківці, а для місцевих як було Раранча до 1946 року, так Раранчею і лишилося), будинок культури, невеликий парк, будівництво нової мурованої церкви, а там вже й стареньку побачите. Ще одним орієнтиром може бути радянський раритет у вигляді дивацької стели на честь місцевого жителя Василя Кравчука (1887-1941). 

Вознесенська церква (1906) не дарма така гармонійна - її проектував автор безлічі галицьких храмів Василь Нагірний. Тому й не над-скромний хатній стиль -здається, святиня заблукала і потрапила на Буковину з Львівщини випадково. Верхи, на жаль, під бляхою, стіни пофарбовані в волинський відтінок блакиті. Поруч маленька мурована дзвіниця - дзвін у ній, може, й не гігантський, але з вигляду старовинний. Ще недавно паркан навколо храму був дерев'яним - вгатили металевий і неприємний. Прогрес :о(. Стара листівка підказує, що колись дзвіниця була теж дерев'яною, але ж то колись. 

Непоганий початок ХХ століття для раранчської архітектури видався, є на що подивитися. Та й саме село видне, не бідне: поруч з мурованою церквою працює великий супермаркет "Добре", є в Рідківцях навіть масажний кабінет. Ну, облцентр близько. І на в'їзді в рідківці з боку Чернівців (асфальт станом на жовтень-2013 дуже і дуже пристойної якості) - стела, на якій ЗНОВУ повторюється, що Рідківці Рідківцями, але це Раранча. Зрозуміти селян можна: Рідківці знають хіба жителі сусідніх сіл, а от Раранча в 1915 р. гриміла на всю Європу: тут йшли запеклі бої, в поселенні стояла ІІ бригада легіонів (польські вояки). Коли не воювали, співали і грали на музичних інструментах, ходили до саморобного походного кінотеатру з символічною назвою "шопа" ("Сарай"). Багато з них залишилися тут назавжди - потім поляки ще присилали в річниці битв сюди офіційні делегації, поклонитися могилам загиблих. І взагалі. 

Дикуваті версії походження автентичної назви села можна прочитати тут. при цьому село абсолютно не ультра-молдовське: тут свого часу був могутній осередок Народного Руху України, є члени Конгресу українських націоналістів та "Свободи". 

 Раранча бачила за свій вік чимало битв, при в'їзді в село є братська могила 142 російських вояків (1739 р.) та поховання полеглих у боях Першої світової війни. 

Свого часу в Раранчу до подруги-письменниці Євгенії Ярошинської неодноразово навідувалася Ольга Кобилянська. У "Вовчисі" описаний реальний випадок, що стався в Раранчі. 

Шкільний церт у Рідківцях не змінювався протягом багатьох років: біля старої одноповерхової школи стоїть новіша, велика (австро-угорських часів?). Парк навколо закладу освіти вважається пам'яткою природи. Хоча у великому селі аж три школи - не бігати ж дітям через всі Рідківці. 

Хто відвідував чернівецький скансен, міг бачити й посла Рідківців у Чернівцях: пам’ятаєте хату заможного селянина? Її привезли до буковинської столиці саме з Рідківців.