Карта

Координати: 48°19′06″ пн. ш.26°26′14″ сх. д.

Менше 1 тис. жителів

перша письмова згадка - 1598 р. (за іншими даними - 1570 р.).

А тут плутанина. У сусідній Жилівці жінки пообіцяли мені у Форосній дерев'яну церкву, тільки одразу попередили, що її обмурували. Ну що я, обмурованих дерев'яних храмів не бачила? Для Буковини звична практика. Але Михайлівська церква у Форосній - прегарненька така буковиночка, ви самі на світлинах бачите - не нагадує мені жертву капремонту. От ніскільки. Ну так, верхи в дешевій капарній блясі. Але загалом - ні, це не може бути обмуровка. 

Відгадка знайшлася у книзі, присвяченій 75-літтю Новоселицького району (упорядник Андрій Романцов). Раніше на цьому ж місці стояла дерев'яна церквиця, зведена у 1809 р. Вона згоріла у першій третині ХХ ст. - і на церковищі у 1937 році виросла нова святиня. 

Я б не здивувалася подібній церкві десь на Герцаївщині - але Новоселицький район? Типова така Буковина - не стільки навіть Північна, як Південна. Навколо Сучави такого чимало. Спочатку це дивувало, але рік побудови храму все розставив на свої місця. Як Російська імперія нав'язувала Україні своє синодальні церкви і шатрові дзвіниці, так і Румунія взялася насаджувати в українських селах румунську архітектуру. Ну, тут хоча б та архітектура не була зовсім вже чужою: якихось кілька кілометрів відділяє українську Форосну від, скажімо, Черленівки, де живуть етнічні молдавани - і де така архітектура є абсолютно органічною і рідною. 

Дивна назва села - нібито за іменем поміщика Фороса та його дружини Форосинії. Турецькі зайди вбили Фороса, а його дружина з горя покінчила з собою. Поселення наче спочатку називалося Форостіною, а потім стало Форосною.

Це не єдина згадка про південних загарбників у сільській історії. Турецький горб за селом пов'язують зі скарбами, закопаними там турками. Пагорб над золотом яничари заставили насипати місцевих селян - і ті нібито носили землю у відрах та кошиках. Тільки золоте те, що все ще лежить під горбом, ніхто взяти не може - бо османці його прокляли. Тільки турку скарб підкориться. Ох, скільки турецьких ТІРів щодня прямує трасою Житомир-Чернівці - і ніхто й не знає, що за кілька кілометрів від битого шляху чекає на османця приз.