За легендою, село було засновано на лісовій галявині лісником, який займався розведенням биків (Boi румунською). Сталося це начебто в 900 р. (хех. Ого. :)). Так що ніякі давньоруські літописці Бояни до Боянів відношення не мають. Мають молдавські літописці, про що нижче. :о)

Вперше документи дізнаються про Бояни 4 лютого 1523 року, коли молдавський воєвода призначив власником села Боянул Маре (Великі Бояни) якогось писаря Іванка (потім його ще на зраді піймали).

З 8 квітня 1528 р. за наказом воєводи Петру Рареша (Petru Rareş)Боянами з всіма їхніми кутами володів рід Стирча (Stârcea). Першими власниками з цього роду був комендант Хотинської фортеці Іон Стирча та його брат Міхул (Mihul Stârcea), комендант Балти.

22 травня 1654 р. Бояни відходять до відомого роду Кантакузино (Cantacuzino). З 1702 р. і аж до 1850 р. Бояни перебувають у руках знатного роду Некульче (Neculce). Першим з представників цього роду - і заодно й найвідомішим - був літописець і гетьман молдавського війська Йон (Іону) Некульче (1672-1745), якому Бояни дісталися в спадок від матері Катерини Кантакузіно. Йому в селі встановлено погруддя (див. фото збоку). На короткий період (1711-1720) Бояни відходять до Росії.

В австрійські часи (з 1775 р.) прикордонне село, що входило до Садагурського повіту, отримало новий поштовх до розвитку. В 1780 р. в Боянах були церква, дві корчми, винокурня, п'ять млинів, заїжджий двір.

У 1812 р. по східній межі села пройшов російський кордон. З 1817 р. в Боянах відбувалися щотижневі ярмарки, з наступного року до них додалися і великі щорічні ярмарки. В 1820 р. побудована перша румунська школа. З 1882 р. працює гімназія, з 1892 р. - ще одна школа, де вчилися не лише румуни, а й українці та діти німецьких колоністів. Єврейська громада мала власну чотирикласну школу з викладанням німецькою мовою.

1838 р. родина Некульче зводять муровану безкупольну Успенську церкву, яка й тепер є окрасою села (знаходиться на пагорбі в напрямі Припруття). В березні 1857 - квітні 1859 рр. тут служив священиком Іраклій Порумбеску (Iraclie Porumbescu), батько відомого румунського композитора Кіпріана Порумбеску.

В 1850 р. Бояни дістаються відомому на Буковині вірменському роду Штефановичів (за іншими даними, Некульче продали Бояни Штефановичам ще у 1845 р.).

В селі зберігся неоготичний костел св. Яна Непомуцького. Виглядає дуже по-закарпатському, там багато схожих храмів. Споруду почали зводити на кошти римо-католиків Боянів 8 липня 1884 р., а 12 червня 1887 р. храм було освячено. В часи Першої світової війни російські військові відібрали в католиків села храм, священик та дехто з парафіян були відправлені до Сибіру, на Онезьке озеро. На честь депортованих жителів в центрі села, біля БК і монументу Йону Некульче, встановлено монумент - хрест із дзвонами.

Костел діяв в міжвоєнний та воєнний час, щоб в 1948 р. бути знову закритим та перетвореним на склад. В ті часи було знищено костельний орган та інше майно. Останній парох храму, Броніслав Гобовський, емігрував до Польщі.

В 1989 році за споруду сперечалися римо-католики та баптисти села. В 1994 р. костел таки віддали маленькій римо-католицькій громаді Боян.

Поруч з храмом - будинок плебанії, де розташовані помешкання для священика та кімната для катехитичних занять. Невелика споруда плебанії в 1948 році була віддана під лікарню, з 1972 р. тут працював дитячий садок. Не знаю, чи це не колишній Польський народний дім, котрий був побудований у 1922 р. і де проводилися зібрання католицького братства та читання. 

Католицька громада Боянів невелика, але затята. Точно затята: 2 квітня 2006 року, коли я фотографувала костел, добратися туди без ходуль чи принаймні гумових ботфортів було майже нереально: святиня стоїть під гіркою, талий сніг, збігаючи пагорбом, перетворює костельне подвір'я на мочари.

З 2008 року протягом кількох років подвір'я перед костелом заселяли три пластикові овечки. Важко зрозуміти, чому.

Неподалік від костелу розташований і старий католицький цвинтар: дорога на Чернівці заверне трішки в бік, а до цвинтаря звертати не потрібно: біля калички починається сільська  дорога вгору.  Туди - якщо хочете побачити цвинтарну ампірну каплицю (1887 р.).  

Додам абсолютно нецікаву з точки зору Історії інформацію про (вже неіснуючий) комплекс атракціонів "Зорепад" в центрі села. Без "Роднічка" і тут не обійшлося, і певний час на початку ХХІ століття боянських школярів відволікали від думок про теореми і неправильні англійські дієслова металеві конструкції 350-метрових американських гірок, каруселі "Шторм" та 30-метрова вежа вiльного падiння: їх чудово було відно з шкільних вікон.

Відкрили парк розваг 19 грудня 2005 року. На той час"Американські гірки" в Боянах були єдиним таким атракціоном на теренах Західної України.

Виготовили та змонтували атракціони вінничани, чий завод колись працював на оборонку, а після конверсії переключився на каруселі і зараз обслуговує Київ та Махачкалу.

 Я дуже, дуже багато разів проїжджала через Бояни. ЖОДНОГО РАЗУ атракціони не працювали. Ніколи.

Простоявши майже без діла, парк атракціонів припинив своє існування десь у 2010 році. Зараз на цьому майданчику встановлюють головну новорічну ялинку села. Якщо відносини примаря і власників "Буковинської зірки" непогані, біля ялинки відбуваються маланки та різдвяні святкування. Ні (як от у 2013 році) - свято переноситься на площу перед клубом, а колишній майданчик з атракціонами стоїть пусткою.