Координати: 48°12′42″ пн. ш.26°18′11″ сх. д.

Карта.

Перша письмова згадка - за 1611 р. 

Кажемо "Новоселиця" - маємо на увазі Маршинці, кажемо "Маршинці" - маємо на увазі Софію Ротару. І ще трішечки Лілію Сандулесу - що ж, тут, при трасі Чернівці-Кишинів, клондайк української естради. Давня утопічна мрія більшовиків про злуку села і міста давно стала реальністю в Маршинцях - від райцентру їх не відділяє ніщо, маршинецькі вулиці вихлюпуються у новоселицькі - і кордон тут річ досить умовна. Чому б і ні - в Маршинцях проживає понад 5 тисяч жителів, сусідня Герца (райцентр, між іншим) вдвічі за рідне село Софії Ротару менша. І нічого, райцентр. 

З герцаївською Лункою кордоном слугує Прут - і непевний, з великими прогалинами старий міст через нього. Новий вже будується, але коли ще буде - хто б знав. 

В майже-молдовських (розмовляють тут саме молдовською) Маршинцях дотепер мешкають родичі Софії Ротару, але туристу це навряд чи цікаво. Об'єкт, вартий фотографування - несподівано непоганий зразок російського цегляного стилю, Миколаївська церква (1887). Зрозуміло, що і тепер вона належить до УПЦ МП. Загалом провінційні зразки цегляного стилю - видовище досить паршиве і депресивне, але храм у Маршинцях дійсно непоганий. Тонкий і багатий декор - зараз вже так не стараються, економлять час. Святиню ж з Маршинців будували 16 років.