іБагато хто бачив на подвір'ї Ужгородського замку кремезну фігуру Геракла, що катує отруйну Лернейську гідру. Добре відомо, що до 1947 року ця скульптура прикрашала досить популярний бальнеологічний курорт в селі Ужок. Я сама писала, що "Скульптура виготовлена в 1842р. тут же, в Унгварі". Помилялася. Бо, ймовірніше за все, Геракла було відлито скульптором В. Кінне 1842 року на невеликому чавунноливарному заводі, який в 1830-1870-х роках (за іншими даними, ще з 1802 року) працював у Тур'їх Реметах, відомо мало кому. Спочатку це була кузня-гамора, котра виготовляла свічники, реманент та грубки, та з часом асортимент виробів розширився, якість підвищилась. До речі, завод й на експорт працював. Саме тому клеймо на вироби ставили з написом "Унгвар" (Ужгород), а не "Turje Remete" - задля престижу.
У тому ж дворі ужгородського замку сидить ще один античний парубок - бог-посланець Гермес. На маківці у нього діра, через яку затікає дощова вода, руки відбиті, але попри всі ці сумні негаразди, скульптура ця - диво ливарного виробництва з Тур'їх Реметів. Бо перш ніж стати садовою скульптурою, був цей пан бог колись грубкою (у його ногах містилася пічка). Таке практичне переосмислення шедевра грецького скульптора Лісіппа нагадує сучасну моду на пост-іронію і куртки та сукні із зображеннями шедеврів світового живопису.
Хоч Гермес і був штучною штучкою, та все ж не єдиною. Завод у Тур'їх Реметах відлив з чавуну принаймні 4-5 сидячих божеств. Перші копії були більш деталізованими, остання ж, трохи кострубата, так і залишилася у селі.
Автором ливарної форми був досить відомий угорський скульптор Лорінц Дунайський (Dunaiszky Lorinc). Виготовив він її у 1832 р., за рік до смерті. За роботу отримав 250 форинтів. Відомо про принаймні 5 таких скульптур. Чотири з них - в Угорщині. Крім ужгородського, Гермеси є:
1) у дворі музею міста Вашарошнамень;
2) у музеї Отто Германа у Мішкольці;
3 і 4) на подвір'ї будапештської ливарні Чепель.
Пам'ятна дошка-барельєф "загадковому скороходу" Фекету була відлита теж на місцевому заводі.
На заводі виготовляли й могильні пам'ятники: кілька таких старих ратитетів все ще стоять на цвинтарі навколо церкви. Подивіться на них при нагоді, вони справді незвичні. Серед них і чавунна стела на могилі директора ливарного заводу Фердінанда Глянцера (помер 52-річним у грудні 1848р., керував підприємством протягом 30 років).
Закрилася ливарня у 1871 р. з невідомих причин.
Звичайно, місцеві поштарі не можуть пасти задніх, маючи перед очима такий приклад - тому місцеве відділення зв'язку є в районі передовиком. Ех, шкода, що не було у Федора Фекета велосипеду! Зараз листоношам в горах без нього важко.
