Покровську церкву звели в 1645 р. і в 1703 р. перевезли з села Сянки (теперішня Львівщина). Гарне місце вибирали довго - за переказом, селяни переносили храм з урочища Кошарки в урочище Дорошавиця - і назад. Зупинились таки на Дорошавиці. Каркасну дзвіницю надбудували над бабинцем у 1761 р. (за іншими даними, у 1898 р.), внаслідок чого храм поєднав риси бойківської та лемківської архітектурних шкіл. В інтер’єрі збереглася різьба XVIII ст.

Михайло Сирохман в своєму путівнику "55 дерев'яних храмів Закарпаття" (Грані-Т, 2008) пише, що те, що церква дожила до наших днів - диво. Ще в 1865 р. місцева громада замовила план мурованої церкви-базиліки, яку мали звести на місці дерев'яної святині. Напевно, не було коштів на неї - і досить довго, та в 1914 р. взялися до роботи. І тут втрутилася Перша світова. Так що збереженим шедевром ми звадячуємо війні.

Знизу на стару церкву дивиться новий мурований храм.

Сільська цікавинка - при дорозі стоїть сільське кафе, фасад якого яскраво розписано в стилі «фентезі».

В 1910 р. в Костриній проживало 1205 чоловік, з них 112 угорців, 78 німців. Римо-католиками було 46 селян, греко-католицьку церкву відвідувало 1000 чоловік, а 98 місцевих жителів були іудеями.

Зараз в Костриній працює приватний готель «Верховинський двір» (тф/факс: (03135) 37225, Сайт: www.krasia.com.ua/), а також турготель «Дубовий Гай» поруч з с. Стужицею (тф.: (03135) 37-218) й турбаза «Дубина» (тф.: (03135) 37215, 37255).

Для любителів гірськолижного спорту діє бугельний підйомник (траса довжиною 180 м), працює гірськолижна база «Красія» з двома витягами (300 та 1200 м). в селі є родовизще мінеральної вуглекислої води «Костринська».

З села починається 8-кілометровий туристичний маршрут на хребет Явірник. Стежка повз поле біжить на вершину гори Кичера, щоб потім повернути праворуч до потоку Терновський та букового пралісу. Невдовзі на шляху виникне зведений ще за Чехословакії туристичний притулок «Явірник». Звідси вже недалеко до вершини Явірника (1 017 м) та мальовничого урочища «Реформи». На зворотньому шляху можна спуститися в райцентр Великий Березний.

З Костриної любителі гірських лиж взимку можуть відправитися в село Вишка (897 жителів) (зворот ліворуч, через село Костринська Розтока), справжню зимову столицю району. Тут також є старовинний дерев’яний Михайлівський храм (1700, середина XVIII ст.) в бойківському стилі. В Вишці чимало витягів: бугель пансіонату «Урочище» приведе до траси довжиною 280 м, в урочищі Вершок є бугель до траси довжиною в 700 м, чимало витягів (в тому числі крісельного типу) є в урочищі Красія (траси довжиною від 600 до 2300 м). Красія — ветеран гірськолижного спорту в Україні, саме тут були розміщені перші в державі траси та витяги. Поруч з трасами працює турбаза «Перлина Красії» (тф/факс: (03144) 22784; (050) 6740211; (097) 5930009, e-mail: tanol@ukrpost.ua). Є кілька приватних готелів.

Вперше я побачила храм в Костріній в травні 2005 року. Ну як побачила: його добряче закривали дерева, що росли поруч. Наприкінці лютого 2007 року я побачила зовсім іншу церкву: тут йшли реставраційні роботи, навколо храму встановлено підсвітку (цікаво, як він виглядає вночі), а на дорозі - спеціальний знак "Пам'ятка архітектури". І добре! От би ще оті ідіотські московсько-патріархальні листівки з дверей церкви познімати...