|
|
|
|
Ці юні більшівчанки, мабуть, ще не знають, що їхня селищна лікарня колись була панським палацем. |
Зображення костелу Благовіщення в Більшівцях станом на початок ХХ ст. |
Карта
Координати: 49°11′08″ пн. ш. 24°44′47″ сх. д.
В цьому селищі всього 2254 жителя - і стільки несподіваних архітектурних цікавинок, що мені перед собою навіть ніяково: я вперше побувала тут в липні 2009 року.
Місце для поселення засновник Більшівців, хто б він не був, вибрав гарне: тут Бережанські гори підходять до Дністра, тут річка Нараївка вливається в Гнилу Липу (погоджуюся, назва не сама апетитна), тут родюча земля і хороший клімат. Тому й жили тут здавна. Перша згадка про Більшів в галицьких міських документах датується 1404 роком. Тоді це була власність якогось Миколая Спічника, яка називалась Більшовець. Польський король Владислав Ягеллончик в якомусь з документів згадав і "villa nostra Bolszow". Власне форма Більшівці з'явилася вже в XVIII ст. (за іншими даними, навіть в ХІХ ст.) До того ж часу маємо задокументовану топографічну вакханалію:
Bohuszowce, Bolschowyecz, Bouszew, Bolszew, Bolszowiec, Bolszowycz, Bouszowiec, Bulszowce і навіть якісь про-комуністичні Bolszewice. Напевно, в галицьких писарів були якісь хронічні захворювання вух.
Є ще така теорія, що згадуваний вище Більшів з'явився в XV ст. першим, потім обріс присілками, один з яких, Більшівці (вперше згаданий в 1482 р.), потім і виросли на ціле містечко - і вже Більшів виступав у ролі передмістя. Історія Більшова і Більшівців має багато спільних рис, тож багато істориків розглядають її в комплексі.
В 1409 р. поселенням володів Андрій Ваповський з села Ваповці біля Перемишля. В пана був онук Генрик Барзі (Henryk Barzi). Ваповський так онука любив, що в 1410 році Більшовці йому... продав. Ну чи віддав під заставу, не в тому річ.
В 1448-1474 р. Йоган (Іван) Спічник іменував себе "де Більшів" - ось так).
Ратуша в Більшівцях |
Під 1482 роком згадується також якась Спічникова. Рід Барзі згас в 1617 році.
В кінці XVI - в першій половині XVII ст. Більшівці належали родині Казановських. Подільський воєвода, гетьман Мартин Казановський (1566-1636) і був фундатором більшовецького кармелітського кляштору та костелу - і віддав під святиню гарне місце на узгір'ї, звідки відкривається чудова панорама села та рік Нараївка і Гнила Липа. Саме в часи Казановських в Більшівцях зводиться чималий мурований замок (правда, Пьотр Красний і Марек Войцік, автори статті про Більшівці в багатотомнику "Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego", пишуть, що від того замку збереглися до наших часів башта, фундамент та залишки муру, але тут вони, здається, помиляються). Пізніше маєток відйшов до Яблоновських - щоб вже на початку ХІХ ст. відійти до Малецьких. В 1830 р. Більшівці придбав Валеріан Кржечунович (Walerian Krzeczunowicz, 1790-1866) - і його нащадки і були останніми власниками містечка аж до радянських часів.
Статусом міста Більшівці могли хизуватися вже з XVII ст. - хоча поважним, справжнім містом вони так ніколи і не стали. Ось промовистий факт: в XVIII і ХІХ ст. в поселенні відбувалися знані на всю Галичину ярмарки худоби. Цим Більшівці і славились. Та й списувати з рахунку кілька девастацій містечка турками, козаками, татарами та шведами в 1648-1676 рр. теж не варто. В 1859 р. Мечислав Гуравський писав, що "середмістя займає (...) досить великий, але нерегулярний ринок з ратушею", а на увагу подорожуючих заслуговує двір (зведений близько 1800 р.) власника міста Малецького на вершині невеликого пагорба (про це пізніше поговоримо), серед ландшафтного великого парку.
В кінці ХІХ ст. в Більшівцях працювалии млин, горльня, бровар і цегельня, яка належала кляштору. Були й ремісники, що діяли поодинчо.
7 і 8 вересня 1916 р. Більшівці на власній шкурі дізналися, що таке світова війна. Німці і росіяни так запекло відбивали один в одного місто, що після кількагодинного невпинного вогню воно було повністю зруйноване. Лишилися буквально лише розвалини будівлі суду (див. фото в галереї), ратуші та кількох кам'яниць. Уряд надавав допомогу, та місто довго не могло піднятися з руїни. Ще на початку 1930-х значна кількість жителів Більшівців мешкала в землянках з часів Першої світової (!). Так війна гназавжди поховала міські амбіції Більшівців. Зараз це скромне селище Галицького району - щоправда, його не-сільський характер дуже помітний, і це добре.
Палац з боку парку. 1938. |
Вже згадувані власники Більшівців Казановські звели тут вже згадуваний замок (що цікаво, про збережену замкову башту пише також і Роман Афтаназі в 7 томі "Дій резиденцій...", згадуючи ще, що башта зведена з цегли, яка дуже нагадує цеглу старостинського замку в Галичі).
Близько 1800 р. в сусідстві з давнім замком, на горбку, Малецькі будують двір, який, за словами Р.Афтаназі, "з точки зору архітектури не представляв жодної вартості" (що ж він так неделікатно:)). Протягом ХІХ ст. родина Кржечуновичів кілька разів той двір перебудовувала. В кінці кінців споруда виклядала як одноповерховий прямокутник з центральним і двома бічними двоповерховими ризалітами. В 1916 р. будівля була повністю знищена. Разом з нею зникли і численні старовинні меблі та предмети мистецтва. Дуже нелічні вцілілі рештки колишньої розкоші були перевезені в львівський будинок Кржечуновичів.
В 1927-1929 роках на місці старого двору Корнел Кржечунович (Kornel Krzeczunowicz) будує нову резиденцію за проектом архітектора Тадеуша Мокловського (Tadeusz Moklowski). Це досить вдала стилізація під шляхетські двори зламу XVIII-ХІХ ст.
Палац я неодноразово бачила на фотографіях - і мушу признатися, що вживу він виглядає в рази імпозантніше і цікавіше. Парковий фасад був більш репрезентаційним, аніж головний - і, може, тому він якраз головним і став (з паркового боку тепер зарослі запущеного парку, старі сходи та недючий фонтан). Тепер чотирьохколонний портик зустрічає всіх, хто прибуває до споруди - і переважно це "дуже хворі люди", як пояснила там одна з тимчасових мешканок палацу. Ще й прибувають вони на кареті - кареті швидкої допомоги. Я ж згадувала вже, що в ошатній резиденції зараз селищна лікарня.
Сучасний стан палацу |
Центральну частину палацу колись займав бальний зал висотою в два поверхи (зараз тут лікарняний хол з монументальним панно на стіні, де і галицький замок, і князі в шоломах зображені). Ліворуч від залу була велика їдальня на три вікна, далі - великий салон. Праве крило було зайнято житловими приміщеннями - як і мансардовий поверх. Станом на 1939 р. в холі палацу висіли родинні портрети - як зазначає Р.Афтаназі, "не дуже високої вартості і переважно невідомих авторів". Була ще копія веласківського "Інфанта на коні", написана вдовою генерала Юзефа Залеського. Стильні меблі були лише в кількох кімнатах: в стилі бідермайєр в салоні, в маленькому салоні - горіхові в стилі рококо, в їдальні - більш нові горіхові меблі.
Ландшафтний парк площею в кількадесят гектарів лежав перед палацом. З усіх боків споруду оточували підстрижені газони, в верхній частині парку була алея рожевих акацій. Парк був вкритий стежками для пішоходів та доріжками для екіпажів. В парку мешкали на волі лиси, сарни і зайці. В Другу світові німцецькі солдати вирубали всі хвойні дерева парку. Зараз в планах більшовецьких чиновників очищення парку і навіть насадження екзотів, як от гінкго чи тюльпанове дерево
Костел 13 липня 2009 р. |
Пьотр Красний і Марек Войцік, автори статті про Більшівці в багатотомнику "Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego", згадують давні описи містечка, де вказано, що воно "лише кляштором своїм відзначається". І певна рація в таких образливих описах є.
Але ніякого кляштору б не було, якби гетьман Мартин Казановський не був занадто побожним і не вірив в чудеса. В 1620 р. він відправився на локальну війнушку з татарами, які дошкуляли Галичині. Коли гетьман переправлявся через Дністер, хвиля винесла на нього образ богоматері. Казановський вирішив, що це дуже добрий знак - і перемога в нього в кишені. І правда - гетьману з нечисленним загоном вдалося перемогти татарів, яких було значно більше. Диво? Диво. Знайдений образ Казановський поміщає в замковій каплиці. Гетьману навіть видається, що вночі ікона світиться блакитними променями і легенько мерехтить. Чи сам пан Мартин розповів про такі спецефекти краянам, чи від когось іншого вони дізналися - та у Більшівці вервечкою потягнулися віруючі. Казановський же вирішив звести в Більшівцях костел на захід від ринку - і віддати туди образ. Відразу було вирішено, що опікуватися храмом будуть кармеліти з їхнім тодішнім провінціалом (це посада, а не образа) Зигмундом Гдовським.
23 лютого 1623 р. було підписано акт про заснування кляштора.
Монастир, як і місто, неодноразово бачив агресивних зайд (е, я не про свій візит в липні 2009 р.!. 1648 і 1649 рр. - атаки запорожців. 1651, 1655, 1657, 1671 - кармеліти тікають з Більшівців, побоюючись турків, шведів, козаків або татар. В 1671 р. монахи навіть прихопили до Львова свою святиню - ікону богоматері. Там вона зберігалася аж до 1718 р.
Декретом від 11 листопада 1791 р. при більшівецькому костелі було утворено парафію, до якої увійшли Більшівці і понад десяток навколишніх сіл.
Мурований костел Благовіщення збудовали досить швидко - бо вже 24 березня 1624р. в храм урочисто внесли "чудотворну" ікону. Добудовували споруду, правда, ще кілька років - відомо, що в 1642 р. все ще не був готовий головний вівтар. Як не дивно, вже в 1646 р. візітатори відмічали, що храм в поганому стані і потребує ремонту. Довелося Анні Казановській ним зайнятися.
19 квітня 1648 р. костел було освячено львівським архієпископом Миколаєм Кросновським. А швидко по тому на місто напали козаки... Під час їхньої атаки були зруйновані могили Казановських. Наступного року запорожці пошкодили вівтарі та мури храму. Гроші на ремонт кармеліти отримали аж в 1669 р. від Маріанни Потоцької і Анни Яблоновської.
Після того, як комплекс зруйнували в 1676 р. турки, кармеліти молилися в маленькому дерев'яному костелику, залишивши спроби відреставрувати кляштор. Лише після Карловицького трактату, в 1699 р., почалося збирання коштів на ремонт. Роботи розпочалися в 1718 р. Головним спонсором відбудови був полковник Ян Галецький, який вірив, що виздоровів завдяки іконі. 1 серпня 1725 р. відновлений костел було освячено архієпископом Яном Скарбеком. Наступного року Галецький помирає (оце тобі зцілення), за роботами до їнього закінчення в 1728 р. наглядає його вдова Тереза з Карсинських.
В монастирі в Більшівцях |
В 1732 р. значну суму на внутрішні роботи в костелі передав Ян Станіслав Яблоновський. В 1739 р. він та Станіслав Остророг оплатили розписи храму.
Наступний власник храму, князь Антоні Барнаба Яблоновський, мріяв коронувати більшовецьку богоматір. Для цього він в 1767 р. грунтовно відремонтував костел, витративши на це 12 000 флоринів. 12 травня 1768 р. Папа римський Клеменс ХІІІ видав привілей на коронацію ікони, та урочистості були відкладені до кінця ремонтних робіт. 12 серпня 1777 р. костел Благовіщення було вчерговий раз освячено - з усіма його 8 вівтарями (сім в храмі, восьмий в коридорі монастиря). 15 серпня того ж року образ було короновано в присутності кліру.
Відомо, що в ті часи навколо ікони було чимало золотих і срібних вотив та пам'ятних таблиць. А в 1853 р. корону з образа вкрали. За два місяці знайшли в якомусь селі неподалік від Більшівців.
В 1788 р. бібліотека при кляшторі містила 701 том.
Під час оновлення костелу на початку ХІХ ст. були знищені надгробки князів Яблоновських. В 1850 р. храм було побілено зовні, вставлено нові вікна. В 1860 р. розпочався черговий ремонт.
15 серпня 1877 р. урочисто відзначали століття коронації Більшовецької богоматері. В 1895 р. костел було вкрито бляхою, зміцнено кляшторні мури.
З 1817 р. при кармелітському монастирі в Більшівцях діяля публічна школа.
Під час Першої світової кармеліти виїхали щ Більшівців до монастиря в Пілзені - разом з образом. Повернулися в 1915 р. - ой зарано. 7 вересня 1916 р. росіяни розстріляли костел. Розпочалась пожежа. Священний Теодор Байорек спустився з іконою в підземелля костелу. Там само переховувались інші кармеліти і близько 300 жителів містечка. Наступного дня артилерийські снаряди перетворили комплекс на решето. 9 вересня 1916 р. австрійські офіцери наказали кармелітам негайно евакуюватися - і ті знову поїхали з образом до Львова. З вересн 1916 по червень 1917 р. Більшівці знаходились на лінії фронту. Німецькі солдати спалили амвон і дерев'яні лавиці, пооббивали тиньк з розписами, сплюндрували гробівці в криптах. Все костельне майно було знищене - вціліли лише кілька портретів і розп'яття з коридорного вівтаря.
По війні отець Байорек взявся за ремонт споруди. В 1920 р. львівський архітектор Й. Хрикович (J. Chrykowicz) приготував плани відбудови (див. поруч), зміцнив стіни, перекрив дах. Більшівський аптекар Вільгельм Мюк надав для вівтаря образ Божого Серця.
В 1926 р. в Кракові художник Мечислав Гонсецький відреставрував Більшівську богоматір. В березні 1929 р. розпочався ремонт вівтаря під нагдядом львівського архітектора Тадеуша Пісєвича - кляштор готувався зустріти свою ікону. Образ було повернуто 15 липня 1930 р.
3 березня 1944 р. націоналиісти вбили в Більшівцях кармеліта Бартоломея Чоснка, після чого преор Войцех Заяць знову відвіз образ до Львова. А в 1945 р. кляштор покинули й самі кармеліти. Богоматір перевезли до Кракова, в 1966 р. - до Гданська, де вона й зберігається (і я її там навіть бачила - в костелі св. Катерини).
Близько 1947 р. костел в Більшівцях закрили. В 1955 р. перетворивши храм на зерносховище, пізніше на пункт прийому скла. Розп'яття перенесли до місцевої церкви. Кляштор використовувався як хлів і деякий час як свинарник. Наглядав за тваринами в повоєнний час німецький полонений.
В 1988-89 рр. дах комплексу вкрили бляхою. З 1990 р., коли храм повернули католикам, тягнеться ремонт споруди - весь час бракує коштів. Реставрація йде за проектною документацією, розробленою "Укрзахідпроектреставрацією" в 2002 р.
Біля храму встановили самий позитивний монумент Яну Павлу ІІ з усіх, які бачила (вониє в Дрогобичі, Летичеві, Кам'янці-Подільському, Самборі, Львові). Папа тут усміхнений, стрімкий і привітний. Мені сподобався.
Костел, одна з кращих галицьких пізньобарокових споруд, зведений з темно-червоної цегли на вапняному розчині, являє собою чотиристовпну, тринавну базиліку. Основу споруди утворює прямокутник нави з двома виступаючими обабіч центрального входу приміщеннями, які являють собою вхід на хори і вхід до бічних крипт. Поруч з костелом розташована споруда монастиря. На жаль, практично нічого н залишилося від розписів 1767-1777 рр. В 2007 р. ще був помітний герб на стіні, зараз все забілено, є лише залишки фресок на склепіннях. З кляштору вціліли лише західне і частково південне крила. Зараз вони активно реставруються, всередині все євроремонтно.
Храмом зараз опікуються францисканці. Молодий отець Микола Орач впевнений, що фрески будуть відновлені, в храмі встановлять орган. Ну, було б добре...
Панорама села. Фото часів І світової війни. |
Є велетенський закинутий млин, зведений за Корнелія Кржечуновича. Його сил вистачало не лише на освітлення палацу, а й центральних вулиць містечка. П'ятикілометрові ставки між Більшівцями, Нараївкою і Кінашевим виникли теж за Кржечуновичів за проектом австрійського інженера - тоді було затоплено чимало сіножатей, і дехтоз селян і мішан судився з панами за таке. Але потім якось звиклось: до того вирощували бичків, а після почали розводити коропів, яких возили до Львова і Варшави.
Є ратуша - на архівних фотографіях вона зовсім не така, а отже, міжвоєнні перебудови.
Неподалік від неї - брама до досить причепуреної споруди. Це народний дім, а колись тут була синагога (XVIII ст.).
Мурований нео-візантійський храм, зведений за проектом В.Нагірного з 1905 р. і освячений в 1906 р. Андреєм Шептицьким, розташований нижче палацу на місці дерев'яної церкви 1782 р. Церква сильно постраждала в часи Першої світової, була відновлена в 1923 р. Дещо пізніше видатний художник Антін Монастирський виготовий різьблений іконостас).
Вокзал було зруйновано під час війни - як і залізничну гілку.
Більшівці славляться своїми джерелами - ще в австро-угорські часи місцеві фруктові води і пиво експортували до імператорського столу.
|
|
|
 |
|
 |
|
 |
Церква |
Одне з найдавніших зображень кляштору (сер. ХІХ ст.) |
Фото костелу до 1914 р. |
Так кляштор виглядав в 1926 р. |
Більшівці. Стара поштівка. |
Інтер'єр костелу Благовіщення в 1918 р. |
Розписи склепіння в 1925 і в 2009 рр. |
Вокзал в Більшівцях. |
Будівля суду в Більшівцях. |
Старий млин оберігають лелеки. |
Ніяк не розберу: млин той самий чи ні? |
Невже це правда Більшівці? |
Панорама Більшівців від костелу. |
Костел в профіль. |
Палац в 1938 р. |
Парковий фасад. |
Богоматір з Більшовецького костелу (стан в 1927 р.). |
В храмі. |
Проект відновлення авторства Й. Хриковича |
В липні 2009 р. костел чекав на молодих прочан. |
Позитивний Ян Павло ІІ |
Знову архівне зображення храму. |
До кляштора - повз цей релікт площі ринок. |
Кармеліти перед костелом. |
Тут була синагога. |
|
 |
|
|
|
 |
|
 |
|
|
|
