Мені все одно, що там лікують астму і мають підземну церкву. Мені все одно, навіть якщо там стоїть Нойшвайнштайн в натуральну величину.

Я була тут в 7 років. Мені страшезно сподобалась гаряча вода, яка викидає тебе на поверхню. Я назавжди запам'ятала білу корочку солі на помаранчевій хусточці, якою мама намагалась захистити моє волосся. Я дуже хотіла туди знову.

Я приїхала знову через 20 з лишнім років. І побачила найшикарніше село України, з чотириповерховими палацами, де на подвір'ї леви з мармуру і навіщось басейн. Комунізм в цьому куточку Тячівщини вже наступив - на горло таким диким туристам, як я та Мік.

Гроші беруть за все. За миття рук, за переодягалку, за туалет, за вхід на брудний перенасичений тілами пляж, де одночасно в воді кількасот людей, від чого каламутна вода, здається, закипає. Нє, я таки залізла і таки повисіла в воді пробкою. Навіть посмішка на світлині не показушна - я дуже люблю воду. Але їхати сюди знову? Ні. Такий відпочинок нам не потрібен. Краще в Берегове з'їздити.

Хоча для путівників я пишу історію цього місця.

Слідкуйте за рекламою :о).