Старослов’янські Винники, середньовічна Жовква, радянський Нестерів... З історичними епохами місто змінювало і свою назву, і обличчя. Втім нині його центр виглядає майже так само, як за часів Середньовіччя, та й зветься воно знову Жовквою...

У 1594-му великий гетьман коронний Станіслав Жолкевський (1547–1620) задумав перетворити відомі з 1242 року Винники на місто-фортецю. А в 1603-му, коли під Ревелем він одержав перемогу над шведами, польський король Зигмунд ІІІ надав містечку магдебурзьке право та в якості почесної відзнаки ім’я “Жовква”.

Під впливом “Утопії” Томаса Мора в Європі тоді активно будували “ідеальні” міста. Взявши за основу проект італійського архітектора Б. Морандо – прямокутні квартали, забудовані двоповерховими кам’яницями-близнюками, відомі львівські майстри Павло Щасливий, Павло Римлянин та Амврозій Прихильний доклали зусиль до будівництва ідеальної Жовкви. Головну увагу, звісно ж, приділили спорудженому в 1594–1606 роках замку. На початку XVII століття він був чотирикутним, з триярусними наріжними баштами, в’їздною брамою в північно-східній стіні та бойовими галереями зі стрільницями – по периметру мурів. Південно-західна частина, прикрашена відкритою галереєю з аркадами, служила палацом. І хоча пишні зали, скарбниця й арсенал залишились в Історії, фасад колишнього форпосту, завдяки розпочатій 2003 року реставрації, знову став окрасою міста.

Поруч із замком, біля підніжжя гори, розташований відомий “Звіринець” – парк, на зелених луках якого колись випасалися серни та олені. Мисливські виїзди були улюбленим дозвіллям усіх хазяїв замку – Жолкевських, Даниловичів та їхнього онука – короля Польщі Яна ІІІ Собєського. Саме останній, обравши Жовківський замок своєю резиденцією, розкішно оздобив його, внаслідок чого і твердиня, і все місто пережили найбільшого розквіту. У 1604–1609 роках з’явився костел св. Лаврентія – своєрідний некрополь родин Собєських та Жолкевських, який називають “маленьким Вавелем”... В місті зосередилось книгодрукування, розташувались п’ять великих монастирів та єврейський релігійний центр з двома синагогами, а Жовківська школа живопису і різьби стала флагманом барокко на західноукраїнських теренах.

Під час Північної війни, в 1706–1707 роках, в замку влаштував свою резиденцію цар Петро І, і саме тут розроблявся історичний Жовківський план звитяги над шведами. Приїжджав сюди й український гетьман Іван Мазепа...

У 1741-1742 роках за дорученням нового власника твердині, Михайла Радзівіла, італійський архітектор Антоніо Кастеллі розширив палац, а портик та сходи прикрасив скульптурами литовських і польських коронних гетьманів. А невдовзі замок майже на два століття потрапив у немилість до Історії, лише раз згадавши своє славне минуле: в 1809-му він приймав пишний бал на честь Наполеона Бонапарта...

Наступним господарем споруди був Артур Глодовський. В 1887 році мури, аркади, портик зі скульптурами й одну з башт замку він... продав на будматеріали. А в 1915-му трапилась ще й пожежа...

Сьогодні Жовква відроджується з руїн. Тут функціонує Державний історико-архітектурний заповідник (вул. Львівська, 7, тел.: (3252) 22-549), до якого входять 55 пам’яток архітектури, визначні пам’ятки містобудування та садово-паркового мистецтва й 15 історичних. І за всім цим мовчазно наглядає славний замок.