Її не проминеш, і шукати довго не доведеться, хоча село й не маленьке (понад 1700 жителів за останнім переписом). Святиня розташована неподалік виїзду на Жовкву, при самій трасі. Над новими воротами храму, на високому дереві - лелече гніздо. Мальовничо - страхи. Та не все.
Шкода, та ядучо-жовта фарба і бляшані дахи та піддашшя цю ДУЖЕ стару (XVI століття! 1598 рік!!!) церкву аж ніяк не прикрашають. Як не прикрашають її й солодкаво-вульгарні мальовидла святих і дешевенька статуя богородиці з таким дурнуватим виразом очей, що робиться лячно. Якщо це прояви народного смаку, то чому вони розквітли буйним цвітом лише в останні два десятиліття? Де були любителі ідіотських комбінацій кольорів і псевдо-художніх підробок під ікони раніше? В таких випадках починаєш жалкувати, що серед парафій не введена якась цензура.
Дзвіниця з XVIII століття стоїть автентична, дерев'яна, квадратова, двоярусна, не пофарбована - і на тому вже дякуємо.
Церква у Волі Висоцькій тризрубна, одноверха. Хоча таке і писати не потрібно - все ж видно на фотографіях.
Про час заснування церкви розповів дослідникам напис над західним входом.
Я обійшла кілька сусідніх будинків в сподіваннях знйти ключі від церкви - адже зберігся іконостас з 1655 року (!), ікони роботи САМОГО Івана Рутковича (гігант західно-українського бароко, як хто не в курсі) з 1688-1689 рр. і залишки стінопису з 1611 року. На жаль, пошуки були невдалими. Нічого, іншим разом - сполучення тут і зі Львовом, і з Жовквою чудове.
А місцева річка має вкрай прямодушну назву Свиня. О, і ще. Саме біля Волі Висоцької 8 вересня 1914 р. льотчик Петро Нестеров здійснив свою знамниту петлю - під час першого у світі повітряного бою із застосуванням тарану. Обидва пілоти, і Нестеров, і штурман австрійського літака, барон Фрідріх фон Розенталь, загинули. А Нестерова ще й його побратими по зброї, російські солдати, роздягли і забрали всі цінні речі... По ідеї, в радянський час саме Волю Висоцьку, а не Жовкву мали б перейменувати на Нестеров. Ну або Київ - саме там на Аскольдовій могилі було поховано пілота-відчайдуха. Монумент-музей П.Нестерова (цікава така бетонна радянська штука, яка візуально повторює "мертву петлю") помирає якраз неподалік від Волі Висоцької, нікому зараз не потрібний.
Про історію власне села знаю небагато. Ось хіба один факт: 22 квітня 1726 року польський королевич Костянтин позичив у жовквівських домініканів 40 тисяч злотих - дуже вже грошей потребував. За позику монарший син віддав ченцям Волю Висоцьку. Непоганий залог.
