English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Устя Зелене
Квадрокоптером над костелом та гніздом лелек. 31 березня 2019 р.
Квадрокоптером над костелом та гніздом лелек. 31 березня 2019 р.
Костел св. Трійці в Усті Зеленому колись
Костел св. Трійці в Усті Зеленому колись

Координати: 49°01′37″ пн. ш.24°57′51″ сх. д.

Біля 500 жителів

Карта

 

"1 квітня 2019 року заходить на сторінку про село, котра не редагувалася майже 15 років. Плаче і сумно співає:

- Ой Зелене Устя, зеле-е-е-е-е-е-е-ене!

Хорошії кадри у ме-е-е-е-е-е-е-е-ене!

Зеленеє Устя над Дністро-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-ом!

Там літала квадрокоптеро-о-о-о-о-о-ом!

 

А повернувшись додому, дізналася результати голосування - і зникло всяке бажання щось робити. Але кажуть, саме сидіти і працювати в таких ситуаціях і допомагає.

Комсомольці у 1967 році масово і скрізь закопували, заховували, замуровували послання гостям з майбутнього 2017 року. Те майбутнє давно в минулому і значно оптимістичніше за найрайдужніші прогнози юних (о)леніністів, хай це їх би і неприємно здивувало. Може, цей метод таки працює? Ей, майбутня я-2024, як там справи? Гриць гарно вчиться чи все так само лінується? Ноги ще ходять? Українська мова ще існує?

Як вже практично ні, хіба в таких от відірваних від цивілізації місцях, як Зелене Устя, і варто тоді жити. Подалі від зросійщених дітей і репчика з Північного Сходу.

Кінець сумного вступу.

По дорозі на Маріямпіль

Костел в Усті
Uscia Zielone. Kosciol

 Про цікавий костел в цьому придністровському селі я дізналася завдяки книжці Валентина Стецюка "Культурні грона Дністра" у 2001 р. - і з того часу хотіла побачити храм своїми очима, але весь час дорога пролягала хай і близько Устя, та не через нього (хоча якщо їдете в Коропець, можна витратити годинку і завернути в Устя Зелене). Нарешті, 9 травня 2004 року наші "Жигулі" дісталися страшненькою трасою в Зелене Устя.
Дорога Монастириська-Франківськ до повороту в Криниці з її чепурним бароковим храмом - чудо: м'які передкарпатські пагорби, вкриті лісами, наповнені грибами (шукала сама!). За храмом звертаємо праворуч і жахливою трасою рушаємо назустріч новим враженням.

UPD-2019: Дорога Криниця-Устя Зелене цілком нормальна, а от з боку Івано-Франківської області їхати не варто.


Є! Ось і омріяний костел. Хвіртка брами гостинно відчинена. Щокасті янголи на фасаді дивують різнокольоровістю, двері міцно ховають від зайд тонкощі католицького інтер'єру, лелеку на вершечку фронтона не видно. Видно, проте, герб Потоцьких, теж барвистий і такий... дещо веселенький. Тиша. Хвилі каштанових ароматів. Дзвіниця поруч з костелом виглядає більш обшарпаною. Забираюсь всередину. Розсипи гуано серед багатолітніх нашарувань пилюки. Все.
Величезний греко-католицький храм напроти костелу теж зачинено. Всі - за святковими столами? Як я любила в дитинстві ці травнені повернення додому, до столу з першими, ще тепличними огірками та помідорами, кружальцями сервелату та канонічними шпротами в центрі... Поки не відвідаю Устя в більш буденний день, так і буде село в моїй голові асоціюватися з весною, безлюддям свята і дурнуватою вірою в те, що все ще попереду, адже - травень, сонце, тепло, сади вбрані в найгарніші шати. Чорт. Хочу туди знову.

Історичних відомостей про Устя в мене обмаль. 
Старі назви села - Горожани або Рожани (за річечкою Горожанка, яка тече через село). В XV ст. належало родині Кол. В 1443 та 1448 рр. три сини галицького каштеляна Яна Кола (увага-увага, всіх трьох ТЕЖ звали Янами - у батька точно була небагата фантазія) поділили маєток між собою. Наступного року один з купи Янів віддав Устя під заставу кам'янецькому каштеляну Теодорику Бучацькому, а вже той - Павлу Куропатву. Далі була довга шеренга власників, але вже без курйозів у вигляді одноіменних синів.

У 1548 році Устя Зелене отримало свій герб. На ньому зображено архангела Михайла.

В кінці XVI ст. в Усті Зеленому з'являється оборонний замок. Трохи пізніше на його території виникає перший римо-католицький храм, каплиця св. Якова та св. Анни, зведена в часи подільського воєводи Миколая Мелецького. В 1600 р., коли селом володів Ієремій Могила, занотовано існування ще якогось парафіяльного храму. Візитація 1718 р. відмітила, що в Усті Зеленому є старий і поруйнований дерев'яний Троїцький костел з трьома вівтарями.

Вже того ж року почали будувати новий і мурований - на кошти Ієроніма Дунін-Голавинського. Наріжний камінь освятив львівський суфраган (?) Ян Шанявський 29 вересня 1718 р. Станом на 1735 рік костел вже був збудований.

Чомусь вважалося, що збудував цю тринавну базиліку у 1730-х рр. архітектор-італієць, хоча жодного підтвердження цьому факту немає. Напевно, це своєрідний вияв здивування якісній архітектурі у маленькому містечку чи селі.

Процитуємо занадто оптимістичний натяк на датування костелу св. Трійці від Валентина "Капітана" Стецюка:
"Надмогильна плита в костелі з датою - 1614 рік - свідчить, що він побудований на початку сімнадцятого або в кінці шістнадцятого століття. Пізніше костел був перебудований в стилі пізнього бароко - всередині костелу збереглася соковита барокова різьба, а також рештки фарбування. На рогах фасаду стоять п’ять скульптурних фігур, які довершують імпозантний вигляд костелу".



В XVIII ст. при храмі діяло братство св. Трійці - завдяки пожертві Олександра Яна Потоцького. Святиня мала багатий інтер'єр і церковне начиння. Дотепер збереглися три вівтарі (у тому числі головний), амвон та різьблені елементи. Є шанс, що скульптури в костелі були створені відомим сніцарем того часу Томашем Гуттером. Але так як в той час на теренах Галичини працювало кілька майстерень, у скульпторів котрих була схожа манера, достеменно авторство встановити поки не вдалося.

Під час Другої світової храм закрили, тоді ж хтось поцупив один з дзвонів. Лавиці та фісгармонію в ті ж роки перенесено до греко-католицької церкви. Літургійні предмети вивезено до Польщі. У повоєнний час в храмі влаштували склад сіна. В 1991 р. костел повернули римо-католикам.Вже за років 17-18 парафіян костелу в селі не лишилося  - повмирали :(

 

Храм оточений муром. Висока дзвіниця з тосканськими пілястрами - і вона, і мур з 1741 р. Костел зараз умовно діючий: свого пароха село не має, але на великі свята раніше приїжджали дієцезіальні священики.


Церква Собору Богородиці біля костелу - типовий зразок храмової архітектури кінця ХІХ ст. Більш цікава її дзвіниця. Ще одна цитата Валентина "Капітана" Стецюка:
"... дзвіниця поруч походить щонайменше з сімнадцятого, а може навіть і з шістнадцятого (століття). Вона складена з каменя, а не з цегли, як робили пізніше, і стіни її мають нахил досередини, що є явною ознакою давнини".



У 1992 році у селі з ініціативи краєзнавця та етнографа О. Черемшинського було відкрито художньо-меморіальний музей Ю. Панькевича.
Устя, як і все Придністров'я, здавна славилось своїми ярмарками. Чергувались базарні дні в околиці ось як: у понеділок ярмаркував Нижнів, у вівторок - Коропець і Монастирськ, у середу - Тлумач, у четвер - Зелене Устя. Тлумач славився худобою, Устя Зелене - городиною, Монастирськ - крамом. Селяни завжди були практичними і знали, що, де, коли і за яку ціну можна купити. Зараз, щоправда, тут навряд чи бучно ярмаркують.

В селі є старе окописько (іудейський цвинтар), але я про нього не знала.



Фактично, з 1910р. центр Устя-Зеленого не дуже й змінився
Устя Зелене-1910 і 1918
Костел в Усті Зеленому в 1918 р
З боку Франківщини
Устя-Зелене з боку Франківщини
Церква Собору Богородиці
церква Собору Пресвятої Богородиці (1893) з неба
Ох рука болить у ангелика...
Середній палець вічності. Я все ще живий.
Апостол Павло на фасаді костелу
Солідні такі дядьки. хай і голі
Апостол Петро з Устя Зеленого
Бароковенько так
Бароковенько так
Монумент загиблим
Монумент загиблим у ІІ Світовій війні в Усті Зеленому
Зараз Гриць бухнеться
Через 3 секунди Гриць впаде з самоката.
Гніздо лелек -
З ними краще
- спирається на хрест
Троїцький костел в Усті Зеленому
Троїцький костел
Kosciol w Uscie Zielonem
Вівтар у 2009 р. Фото з 18 тому "Костелів і кляшторів давнього Руського воєводства" (Краків. 2009).
Вівтар у 2009 р. Фото з 18 тому Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego

Замки і храми України - некомерційний проект, що роками підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 4996 4440 7668, євровий - 5168 7573 7196 8977, payPal - uhaha@ua.fm
Будемо дуже вдячні за будь-яку пожертву.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник