...Так, ніби і не було тих ста років між сьогоднішнім днем і старою поштівкою. Той самий храм з тими самими складнопідрядними, по-барочному крученими верхами. Та сама акуратна двоповерхова плебанія поруч - з круглим віконечком на горищі. Люди, правда, в народному, не в джинсах - але може ж таке бути, що фотографувалося це все в перші дні серпня, коли у Монастириськах відбувається фестиваль "Лемківські дзвони" і народ вдягнений от майже так само? Може. Все, коротше, таке саме на старій поштівці, як і в сьогоднішньому житті. Одна річ змінилася, лише одна: на листівці напис "Pozdrowienie z Korościatyna". А сусідні кольорові фотографії зроблені у селі Криниця.
Криниця ця - невелике село на трасі на Івано-Франківськ, відразу за райцентром Монастириськами. До Дністра і прикарпатського Нижньова звідси якихось 12 км. Тут надзвичайно гарні краєвиди і несподівана нео-барокова споруда поруч з дорогою. Коли її зводили у 1899 році, це був костел, а зараз - греко-католицька Богородицька церква.
На старих картах Криницю годі й шукати - бо принаймні з 1454 року, коли поселення вперше згадують документи, і аж до 1978 р. воно називалося Коростятин (Korościatyn). От і розгадка до старої листівки.
Нова назва - нове поселення? Нова історія? Схоже, що майже так. Свого часу Коростятин був одним з найбільших польських сіл в Бучацькому повіті. Станом на 1939 р. тут мешкало майже 900 людей, переважно етнічних поляків, хоча були й українці та навіть вісім євреїв. Діяли початкова школа та залізнична станція.
До кінця ХІХ ст. місцеві католики ходили на меси в Монастириська. Парафію в Коростятині було засновано в 1905 р. стараннями місцевої поміщиці Юзефи Старинської (Józefie Starzyńskiej), яка звела на свої кошти вже згаданий на сторінці костел. Будівництво тривало в 1863-1899 рр. Освячено храм в 1901 р. під титулом Різдва Богородиці. Станом на 1936 р. коростятинська парафія нараховувала 1476 католиків, з них 875 мешкало в самому Коростятині (майбутній Криниці), ще 360 чоловік - в селі Комарівці, 141 - в Вичулках і т.д. В склад парафії входила також каплиця св. Яна Непомука в Гуті Скляній.
На жаль, мирне толерантне життя дітей різних народів закінчилося тут в часи Другої світової війни. Польське населення ближніх сіл і хуторів було винищене, багатьох місцевих інтелігентів було відправлено більшовиками в Сибір ще в 1939 р. Причому коли в селі Чехів українські селяни взялися вбивати польських своїх сусідів, то вбили під шумок ще й 6 українців, котрі були проти такого дикунства.
Коростятин теж не уникнув трагедій. Найбільша з них трапилась в ніч з 28 на 29 лютого 1944 р., коли на село було здійснено напад відразу з трьох сторін. В той день було зруйновано залізничну станцію, спалено багато будинків (вціліли дивом плебанія та костел), вбито 156 людей, у тому числі і маленьких дітей. Жертв терору було поховано в загальній могилі 2 березня 1944 р. Всі поляки, котрі пережили ту ніч, виїхали з села, щоб більше ніколи сюди не повертатись. В село заселили лемків з Підкарпаття, з околиць польського курорту Криниця (звідси й нова назва поселення).
Костел в Коростятині за радянських часів закрили, споруду використовували як склад. В 1990 р. будівля була відремонтована і віддана місцевим греко-католикам.
У Коростятині в 1944 році взяли шлюб батьки Квітки Цісик, співачки із срібним, неймовірним голосом. Десь саме з цих місць походить особистий лікар Папи Римського Івана Павла ІІ, професор Габріель Туровський. А ще десь в околицях Криниці відбуваються щорічні фестивалі лемківської культури.
