А багато що - і це не дивлячись на репутацію сонного малнького містечка. Так, так як у Відні, тут перехожі навколо не бігають, але часом варто відпочити від столичної метушні. 

1. Ледве покинувши еклектичний, необароковий вокзал і перетнувши площу перед ним по діагоналі, потрапляємо на невелику площу, де серед будинків ХІХ століття в очі кидається незвична споруда з незвичним дахом і декором (Kremserstraße, 41), чимось схожа на віденський Сецессіон. Ще б пак схожа: автор в будинків один: Йосип Марія Ольбрих (Josef Maria Olbrich). Колишній госпіталь першої допомоги, зведений в 1899 р. - і одночасно шедевр Югендштілю. (Зараз це приватна власність. Поруч ліворуч є невеликий хостел). Над фасадом працював Ернст Штьор (Ernst Stöhr).

2. Рухаючись пішохідною вуличкою, за кілька хвилин виходимо на Рімерпляц (Riemerplatz), в центір котрої стоїть симпатичний бароковий палац з чудовим декором (архітектор Якоб фон Прандтауер, Jakob von Prandtauer, якого можна з натяжкою вважати головним зодчим ст.Пьольтена). Якщо пригледітися, можна побачити невеликі павутинки на вершечку фасаду - інсталяцію сучасного художника.

Рімерпляц на сьогодні - єдина з міських площ, повністю оточена старою забудовою (місто сильно постраждало в Другу світову війну). Існував цей майдан вже в ХІ ст. Площа за формою нагадує зірку, сюди з різних боків підбігають відразу п'ять вулиць. В часи, коли люди їздили не на автівках, а кіньми, перехрестя на Рімерпляц було дуже аварієнебезпечною ділянкою: дуже вже тут гострий кут між вулицями, поруч з аптекою і магазином комп-товарів. (Зараз на ньому ніяких коней, лише веселий чорнісінький негр продає газети). В центрі Рімерпляц встановлено скульптуру голанського митця, професора Хайна Мадера (Hein Mader).

3. За метрів 150-200 від Рімерпляц, на Лінцерштрасе, знаходиться розкішний бароковий комплекс Інституту шляхетних дівиць (The Institute of Mary Ward, Institut der Englischen Fraulein, 1706-1767, перебудова в кінці ХІХ ст.). Рожева будівля, вся в скульптурах, але без дзвіниці, є, тим не менш, костелом. Звів цю розкіш Якоб фон Прандтауер (Jakob von Prandtauer). Збереглися фрески авторства Пауля Трогера і Бартоломея Альтомонте. Образ Богоматері - авторства самого Лукаса Кранаха. Вхід до костелу - через консьєржку, що дещо відлякує пост-радянських туристів.

 Заклад складався з вищої і початкової шкіл. В інституті навчалася авторка австрійського гімну Паула Прерадовіч (Paula Preradovic).

4. За інститутом повертаємо праворуч - вулиця веде повз кабаре-театр "Bühne im Hof" (Ст.Пьольтен - дуже театральне місто, тут діє три театри), міську бібліотеку і міський музей (на жаль, для нас зачинений) і бароковий жовтий храм на Ратушну площу (Rathausplatz), яка до Другої світової вважалася найгарнішою ратушною площею Австрії (зараз не всі старовинні будинки збережені, що дещо похитнуло позиції ринку). В центрі майдану - гачкувата, асиметрична чумна колона (колона св. Троїці), справжнє дітище бароко з 1762-1782 рр. авторства Андреаса Грубера (Andreas Gruber). Навколо в грудні шумить різдвяний базар. Ратушна площа, на якій все ще йдуть розкопки (чи то підземний паркінг будують?), і є отим давньоримським поселенням Аліум Цетіум. У західній частині площі розмістився муніципальний театр, у північній - костел францисканців (1779, добудова в 1895 р.) з білосніжними стінами і багатими вівтарями в стилі рококо.

Навколо площі чимало затишних містечко, де можна купити і з'їсти смачну випічку. Ст.Пьольтен славиться своїм шоколадом з грушевою начинкою.

5. Ратуша з восьмикутною вежею (з 1591 р.) заслуговує на увагу. Вона куплена міщанами і перебудована близько 1603 року з відразу кількох готичних будинків - готичні частини XV ст. все ще помітні в її коридорах, куди можна спокійно зайти. А поштове відділення тут взагалі з романськими склепіннями. Поруч в підвальчику - туристичний інформаційний центр, де можна дізнатися розклад руху транспорту, взяти буклети і карти. На вежі помітно герб міста. Найгарніше приміщення ратуші - барочний офіс мера (1722), прикрашений ліпниною, стукковим живописом на стелі авторства Крістофа Кіршнера і портретами бургомістрів на стінах.

6. Rathausgasse 2: бароковий будинок з рельєфом Ф.Шуберта. Відомий композитор зупинявся в Ст.Пьольтені в 1821 р., де влаштовував перші Шубертіани (музичні вечори).  

7. Від Ратушної площі по Herengasse (вул. Панська) або від Рімерпляц можна вийти на Herrenplatz. Вулиця панська теж наповнена симпатичними ресторанчиками з австрійською і світовою кухнею.

В центрі Херренпляц стоїть значно скромніша чумна колона, продаються новорічні прикраси, а над площею вже домінує височенна дзвіниця собору (Dom). Собор - споруда не одинока, це частина комплексу т.з. "єпископської резиденції", Bischofshof. До нього можна підійти й повз міський парк і ставок під назвою Bischofsteich (взагалі в місті є кілька ставків і озер, найбільшим з яких є Vierhofner. Водні плеса - рекреаційна зона, там можна покататися в сезон на човнах).

Собор став для мене потрясінням. Не пригадую іншої такої споруди, інтер'єри якої були б таким же самозакоханим гімном бароко, як тут. Починалася споруда як романська базиліка, вся барочна начинка - дітище пізніших часів, коли за перебудову взявся Якоб фон Прандтауер. Нави щедро прикрашені фресками і картинами Даніеля Грана (Daniel Gran), Томаса Фрідріха гедона (Nhomas Friedrich Gedon), Бартоломея Альтомонте  (Bartholomaus Altomonte), Антоніо Тассі (Antonio Tassi) і Тобіаса Пока (Thobias Pock). Хори, багато прикрашені скульптурами, амвон і чудовий орган - роботи Петера Відеріна, Іпполіта Налленбурга і Йосифа Пебеля.

В південно-східному куті - романська каплиця-розарій. Дзвіниця собору має в висоту аж 77 м.

На північ від костелу - приміщення колишнього монастиря (будівлі з XVII ст.), а нині єпископська резиденція. Туди можна сміливо зайти: на другому поверсі розташований цікавий єпархіальний музей. В коридорах аркадного дворика демонструються древні кам'яні надгробки і картини євангельських сцен та види австрійських монастирів. У вітринах виставлені релікварії і монстранци.   

Північні ворота монастиря - місце, де щотижня проходить ярмарок. тут також влаштовано меморіал загиблим у війнах.