Австрія - чудовий вибір для подорожей. При чому будь-яких: тут є що робити любителям спорту, природи, архітектури і смачної кухні.

Австрія, без сумніву, країна барочна до кісток. Пишний надмір, складні форми, важка ситна кухня, закручені по спіралі, як на картинах Рубенса чи Шкрети, альпійські пейзажі. Пліч-о-пліч з бароко крокує багатий австрійський маньєризм, і в любителя такої архітектури в кінці кожного австрійського дня в голові штрудель з вівтарів, картин, скульптурних апостолів, дзвіниць і гачкуватих чумних колон. І це прекрасно.

Австрія в той самий час - і готична країна. Причому в будь-якому сенсі: від середньовічних склепінь в церквах - до незрозумілої любові до смерті і похорон, від стрімкої неоготики Вотівкірхе - до культу самогубств в епоху фін де сікль, від гфрських ялин і по-архітектурному гострих шпилів вапнякових Альп - до фройдівського психоаналізу. Готику в архітектурі люблять, напевно, всі, а я от просто шаленію від середньовічних скульптур і вівтарів-складнів. Справжній естетичний оргазм травипся зі мною в замковому музеї Лінца (культурної столиці Європи-2009) - на готичний другий поверх музею і охання біля кожного експонату я вбила стільки часу, що на третій поверх мене не пустили - закривається, ич, музей. Ну і нехай. Лінц для мене тепер - особливе місто, де я могла роздивлятися чудові речі з відстані в кілька сантиметрів - і ніякого скла чи загорож перед експонатами. Фотографувати там, щоправда, не можна було (як і в віденських Шьонбрунні, Альбертині, МАК - в усіх інших музеях, а їх відвідувалося по 3-4 щодня, фотографувати без спалаху можна до несхочу.

Альпи чудові. Понад сотня вершин піднімається на три кілометри. А ще був просякнутий вологою і спекою музей метеликів (з дешевих - щось 3 євро. Ціни на музеї - від 3 до 12 євро).

Австрійці - справжні європейці. Тварин тут люблять і оберігають. В трамваях є спеціальні місця для людей з собаками. а які магазини для домашніх улюбленців в Австрії!
Саме ЦЕЙ аспект заставляє мене заздрити справжній Європі найбільше. Наші люди в своїй свідомості від тварин пішли недалеко, і тому ставляться до собак і котів по-свинські. Соромно.

Австрія - країна для людей. Ця людино-спрямованість дуже відчувається: в поїздах, кав'ярнях, салонах краси тут ДУЖЕ багато літніх людей. От дві бабусі з Вінер Нойштадту поїхали на різдвяний базар до Граца. Ось літні пари солідно обідають в ресторанчику в Кремсі. Ну і так далі. Наші старші люди часто ходять в перукарні? Отож і воно.

Для моїх надчутливих вух в людино-орієнтованій Австрії було незатишно: люди дійсно вільні, а тому вільні кричати в метро, верещати на вулицях тощо. Часом доводилося вдягати біруші . :) Але! ЖОДНОГО разу не було неприємних музичних звуків (якщо не враховувати в Зальбурзі в експозиції муз.інструментів прослуховування звуків військового рожка :)). Сніданок в готелі під ненав'язливий джаз і Сінатру. На базарах - попурі з новорічних пісеньок.

Підлітки в Кремсі співають на честь свята на вулицях. Наших в такій ролі навіть уявити не можу. А в Граці потрапили на концерт хору якихось ветеранів. Шикарно співали. А в Брук-ан-дер-Мурі бачили репетицію дитячого струнного квартету в соборі.

Моцарт -  Культ. Якщо моцарт-кугельни можна купити в будь-якому універмазі світу, то молочні десерти і йогурти з Моцартом бачила лише тут. І Моцарти-ялинкові прикраси. І статуетки. І листівки.
До речі, молочні десерти дуже смачні.

З інших культових фігур варто назвати Сісі, Франца-Йосипа і Клімта.

З путівниками все просто. Думати не смійте купувати дорогезний фоліант від Дорлінг Кіндерслі. Абсолютно не ті години роботи музеїв, переплутані картинки, незручна карта, поганий переклад нецікавого тексту.
Путівник по Відню варто брати лише один - від Катерини Дьоготь ("Афіша"). Я купила його роки три тому випавдково - бо до поїздки не розуміла, як путівник може бути ВЗАГАЛІ без жодної картинки. Так от, цей безкартинковий томик - найкращий в світі путівник. Дьоготь пише так, що відірватися неможливо - кажу це як постійний юзер путівників і автор путівників, вірте мені :). Афішівські путівники є майже всі в торрентах, знайдете.

Карти міст і проспекти про всякі цікавинки є на вокзалах і в інформ-центрах - я привезла кілька кілограм такої макулатури, бо сил не було то все викидати :).

Одноразовий проїзд в міському транспорті в Австрії коштує 1,70 євро (в Зальцбурзі 2 євро). За 3.40 береться проїздний на день - і голова вільна від турбот про квитки.

Міжміський транспорт дорогий. Квиток в Зальцбург і назад коштує 79 євро. Відень-Грац-Відень - 53 євро. Виїхавши з Відня, ви можете вийти в Лінці - і сидіти там аж 6 днів, а потім поїхати в інше містечко по дорозі і т.д. - квиток все одно буде дійсним. Краще відразу брати квиток з поверненням, так дещо дешевше.

Їжа. Дорога скрізь, з цим варто просто жити, не перераховуючи ціни в гривнях, а то сто грам трюфелів з приватної кондитерської, божественних на смак, в горлі стануть, коли зрозуміїш, що коштують вони понад 60 гривень.
Найдешевший варіант - кіоски з етнічною їжею біля метро (від фалафелі навіть я, любителька гострої їжі, офігіла). Супи в кабачках чудові. Порція віденського шніцеля - це два велетенські смажені куски м'яса, а ще до них велика таріль з картопляним салатом і овочами. Порцію пасти самотужки не з'їсти навіть після цілоденного посту. Дуже смачно, дуже просто, дуже ситно.