Бути в Граці і не потрапити в найбільший в світі арсенал середньовіної зброї - дурниця і глупство. Це всі знають, а як ви не знали, то нікому не кажіть - це раз, ви ж вже знаєте - це два.
Єдині черги, які я бачила в Австрії, були тут. Шалені, дикі черги. Групи словенців, італійців, австрійців і скромні ми штовхалися біля входу, щоб побачити інший вимір музею як такого. Бо арсенал в Граці - це не зовсім музей. Тут немає стендів і вітрин, пояснювальних табличок, мультимедійних програм і аудіогідів. Це СКЛАД. Був складом (так, з дуже привабливим маньєристським фасадом авторства Антоніо Соларі, з позолоченою Мінервою і її дружком Марсом, але складом) - складом і лишився. Така собі мілітаризована старовинна гуртовня.
Працює заклад, здається, лише до 15-30 чи щось таке, самостійно в холодну пору року ходити заборонено, тож треба чекати до певної години, коли почнеться екскурсія (на вибір є німецька і англійська. Нам шалено пощастило, ми обрали англійську - і нас таких поліглотів було аж двоє. Тож це була ПЕРСОНАЛЬНА екскурсія, протягом котрої можна було і питання вільно задавати, і маршрут під себе коригувати, і бахвалитися нашою Terra Heroica - а що, ми ж теж можемо!).
В вас буде година часу - і чотири поверхи, щільно напихані шоломами, пістолями, списами, гарматами, аркебузами і мечами. Ніякого музейного пієтету - на простих полицях, десь під стелею, десь вздовж стін вас оточуватиме зброя. Її щопівроку чистять - кожну одиницю з ТРИДЦЯТИ тисяч! (При арсеналі працює чотири професійних реставратори, плюс достатньо допоміжного персоналу). Тут все справжнє і навіть боєздатне (раз у рік проходять тестування вогнепальної зброї. Але турнірним реконструкторам "позичити" якусь дрібничку собі для дійства все одно неможливо: нехай і без пієтету дурнички виставлені, але це все-таки музей.
Арсенал був потрібен з тієї ж причини, з якої Кам'янцю в XVI-XVII треба було міцні стіни і башти: Грацу, столиці герцогства Штірії, загрожували турки. Тож з 1551 р. в місті почали збирати зброю, яку в випадках небезпеки видавали громадянам міста. Тому тут є прості і досить бідні лати, а є турнірні лискучі шедеври, всі в гравіровках.
Кожен поверх має оригінальну дерев'яну стелю, а на нижньому поверсі, в склепінчастому гарматному залі, нарешті є щось подібне до звичних музеїв: стенди, інсталяції тощо.
