Карта
Перші мої в житті Карпати були традиційними: 7 років, за тиждень в перший клас, а поки - Яремча і Делятин, приватний сектор і старі гуцули в вишиванках, підйоми до каменя Довбуша і віднайдення власного каменя - шматка мармура в руді, який сувенуром і притаскала з тієї поїздки.
Але імпринтинг - річ нехай і сильна, але не всесильна. Самі-самі Карпати для мене виявились ті, які побачила найпізніше: Буковинські. Жива і жвава межа Прикарпаття і Чернівеччини, Черемош, відділяє дві області, і його долина - одне з самих гарних місць, які бачила в Україні.
А саме-саме гарне місце прикордоння областей - Сокільська скеля біля села Тюдів. Вона сірим велетом здіймається над залісненими сусідніми пагорбами - і не дивина, що вже століття тому її зображення тиражували численні листівки, а навколо й зараз шумить сувенірний базарчик. Я дуже сподіваюсь, що шумить: дорога з Вижниці на Путилу через Кути і Тюдів пролягла не так давно - і була повністю знищена фатальною повінню в липні 2008 року. Я була в Тюдові за два дні до трагічних подій. Хто ж тоді міг знати...
Дорогу, наскільки знаю, відремонтували, але чомусь боюся побувати в улюбленому місці знову. Так буває. Минеться.
Ще в кінці ХІХ століття поблизу фотогенічної Сокільської скелі українцями з навколишніх сіл було встановлено монумент на честь Тараса Шевченка. Це був один з перших пам'ятників поету на Прикарпатті (багато хто з місцевих жителів впевнений, що то був взгалі перший в світі пам'ятник поету). Обеліск (його фото можна побачити в галереї праворуч) було знищено на початку ХХ століття - і відновлено в 1990-ті роки до 175-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка коштом жителів навколишніх сіл Тюдів, Великий Рожин, Малий Рожин і Розтоки. Тепер з гори на туристів суворо дивиться монументальний Тарас григорович (скульптори Володимир і Василь Ондрехівські), а на постаменті, як і колись, видніються слова:
Схаменіться! Будьте люде,
Бо лихо вам буде!
Як знав Кобзар, як знав...
Скеля піднімається до ста метрів над околицею, і розляглася вона вздовж 250 метрів. Саме поблизу Сокільської Черемош міліони років торував собі шлях до моря через Сокільський хребет, громадив валуни, змінював русло і навколишній ландшафт. Кажуть, саме на цій горі жив міфічний царь Гуцул, він же Гуцульський Князь, він же Перший гуцул - есхатологічний першопредок, засновник роду. Кажуть, колись на скелі стояло капище Білобогу та Чорнобогу. В це повірити легше, аніж в жилище царя Гуцула. :о) Легенда розповідає, що якось цар Гуцул почав глузувати з своїх богів, за що вони прогнівались на нього - і зкинули з Сокільської скелі з усіма його прибічниками. Тепер бутнівний цар спить десь під Черемошем, щоб прокидатись ненадовго раз на сім років. Оживити назавжди гордого протогуцула зможуть лише сім по сімсот соколів, які облетять на Івана Купала Сокільську скелю сім разів. І тут нумерологія. :о)
