Храм на цьому місці стояв у селі давно - ще в XVI ст. Згорів, напевно, або розвалився від старості - бо нову церкву тут звели у 1699 р. А ще через півтора століття звели п'ятиверху красуню, освячену в 1853 р. 140 років святиня стояла гарною, дерев'яною. Але коли СРСР подох, почалися бідність і занепад - і бартер. З російської Півночі в гуцульські села потягнулися продавці карбованої бляхи. Вимінювали її на харчі. Так Карпатія почала перетворюватися на Бляхатію. Металопластикові вікна - це вже пізніша новинка, це вже ХХІ ст. Коли до основного об'єму церкви добудували капарний заслкний ганок-веранду, не знаю. Але, думаю, теж не надто давно. Дзвіницю теж оббили бляхою, плюс добудували поруч дзвіницю-браму з силікатної цегли і ще якусь незугарну, дуже непропорційну капличку. Краса така, аж очі витікають. 

Вперше я Благовіщенську церкву у Вербовці біля Косова побачила в серпні 2007 року. Вдруге - майже через десять років, у січні 2017 р. Стан храму за цей час мало змінився зовні - але заразив бляхизацією всі навколишні території. Від благоустрою по-вербовецькому не втекти і не сховатися. Він суне сяючою на сонці бляшаною хвилею - і підминає під себе всю автентику. Тут навіть родинні гробівці (склепи, ага) на цвинтарі - і ті під бляхою (!!!). Нечуваний і небачений для мене випадок, рагульство найвищого ступеню. Навіть мерцям тут немає спокою від бляхи. 

І не тільки бляха. Весь набір багатого рагуля - на місці. Паркани? Обов'язкова "ковочка". Дитячий майданчик? Пластикові напівпрозорі дашки. Капличка? Бляха відразу двох видів, просто сяюча  - і булатна "під золото". Доріжки до церкви і до дитячого майданчика? Ну а як же, плиточка. Криниця на церквоному дворі? Теж під бляхою. І так як лише бляшаного дашка мало, то ще й низом такою оборочкою пустили рядок бляшаного мережива. 

І людям це реально ПОДОБАЄТЬСЯ. Люди правда вважають, що цей несмак - гарно. Наплювательство на традиції, паплюження пам'ятки архітектури, смтаромодний циганський жах - але народ цю циганщину любить. Бо не читає, бо не знає, як то має бути, бо не цікавиться пам'ятками ані своїми, ані європейськими. Церкви в блясі - мізки в шорах. Сяючі каструлі замість дерев'яних храмів - вирок кільком поколінням українців. Ми примітивні мавпи - і нам це подобається.