Карта

48°49′25″ пн. ш. 26°48′16″ сх. д.

Відтепер вирішила якось маркувати сторінки, малоцікаві нормальним, середньостатистичним туристам. Бо нехай в Рахнівці і є давній панський маєток, очікувати від нього неземних красот не варто. Поки не придумала спосіб маркування, давайте так:

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ КРАЄЗНАВЦІВ

Це напівдорозі від хмельницької траси до Кривчика. Три кілометри, що відділяють село (понад 800 жителів) від магістралі, мають сякий-такий асфальт, але в самій Рахнівці стан дороги різко погіршується. Асфальт зустрінеться вже аж за селом, дорогою до Кривчика.

Те, що в старій школі в Рахнівці колись жили пани, в селі знають. Відомо, що садибний будинок родина Kорф звела тут в 1910 р. Довгий, одноповерховий, мінімум декору - але все ж не сільська хата. Господаркою на момент побудови палацу була Єлизавета-Софія Корф (до цього часу в Дунаївцях розповідають про її званий обід з фаршированими раками влітку 1915 р. на честь вдалого завершення навчального року в рахнівецькій трикласній школі - учнів у ній на той час було аж дев'ятеро). А взагалі барони Корф володіли Рахнівкою і раніше - ще у 1888 р. маєток отримав колишній генерал-майор Олександр Корф (1841-1898, Варшава). 

Барони Корфи - рід на Дунаєвеччині знаний (причому знаний здавна, з XVIII ст.). Були меценатами і просвітниками - у Рахнівці та Пільному Мукарові звели за свій рахунок школи.  

30 червня 2010 року з підвалів будинку відкачували воду - внаслідок двохмісяцних дощів чимало населених пунктів на Дунаївеччині затопило.

Садиба розташована майже в центрі села, за магазинчиком на площі з меморіалом загиблим в Другу світову. Біля палацику стоїть пам'ятник Тарасу Шевченку, підозріло молодому. Про нього виходець з цих місць розповів от що: раніше це був пам'ятник Іллічу, а вже за незалежності Леніну відпиляли голову, щоб приладнати голову Кобзаря. Маємо тепер Тараса Григоровича Леніна. Є ще бюст Леніна - куди ж без нього на Хмельниччині.

Дякуючи сайту "Вічний Кам'янець" знаю, що байка про відпиляну голову - лише байка, ніхто нікому нічого не пиляв.