Карта

Броди - райцентр на північному сході Львівської області, на межі Галичини і Волині, біля підніжжя Подільської височини .  Населення десь трохи більше за 20 000 чол. Лежить місто над річкою Суховилкою, що впадає в р.Стир. Біля мікрорайону Старі Броди Василь Стрільчук показав мені, де ж були ті давні броди, які позичили місту свою назву.

Розташований райцентр чудово: сто кілометрів до Рівного, 93 км до Львова, 76 кілометрів до Тернополя і 110 до Луцька. Пуп Західної України. :)

Таке специфічне положення Бродів здавна робило місто своєрідною вільною економічною зоною, де розвивалась торгівля. До 1918 року тут проходив державний кордон між Австро-Угорщиною та Росією.
Процитую фрагмент статті про місто з "Поступу": Через Броди проходять важливі залізничні та автомобільні шляхи. А також тут перетинаються важливі потоки енергоносіїв. Зокрема нафтопроводи "Дружба" і Одеса-Броди, який має бути продовжений далі до польського Плоцька. Район в основному сільськогосподарський, промисловість тут не дуже розвинена. Ми даємо всього близько одного відсотка товарної промислової продукції області.

Більше фото замку (старих і нових) див. тут.

 У Бродах можна оглянути земляний оборонний вал XVIIст., залишки двох п‘ятикутних бастіонів (архітектор Андре дель Аква - його ім'я вам не здається знайомим, ви мабуть чули про інші його споруди: скажімо, замок у Підгірцях).

Мурований замок тут існував з кінця XVI ст. 1629 року Броди стали власністю Станіслава Конєцпольського, який і перебудував існуючі укріплення міста на цитадель.

В 1630-1635 рр. Броди були містом-фортецею, збудованою за зразками нового голандського фортифікаційного мистецтва (див. план твердині. Здалеку він виглядає як зразок для вишивання ажурної серветки. Це я так невдало пошуткувала).

В проектних працях брали участь, певне, Гійом де Боплан (все ті ж самі Підгірці - плюс ще багато замків Західної України, скажімо, Барський) та А. Дель Аква. Отже, як і Збараж, Броди свого часу були збудовані як ідеальне місто-фортеця, де всі вулиці були паралельно-перпендикулярні одна одній.

Бродівську фортецю вісім тижнів не міг здобути Богдан Хмельницький у 1648 році. Твердиня постала в західному кінці міста, з іншого боку її захищали болота і ставки. Фортеця була яскравим прикладом оборонної споруди раннього бароко. В плані це був п‘ятикутник, оточений глибоким земляним ровом. Укріплення складались з 5 бастіонів і куртин з казематами в товщині валів, виконаними з цегли та каміння. Усіх казематів, враховуючи шестигранні, налічується 75 (!!!). Бастіони простотою своєї побудови нагадували аналогічні споруди вже згаданого Підгорецького замку.

1772 року Броди відійшли до Австрії. В 1812 році Вінцент Потоцький за наказом австрійського уряду розібрав фортифікації з сторони міста – разом з надбрамною вежею, двома бастіонами і равеліном. Приблизно в 1833 р. Броди купив Ян Казімір Молодецький, в руках його внучки Ядвіги, дружини Адама Рижщевського, палац залишався до 1939 р. Останні власники палацу відбудували його після пошкоджень, завданих російською армією в 1915 та 1920 рр.

Фортеця знаходиться на вулиці Шкільній. Довгий час замок в Бродах займала військова частина, що вкрай негативно позначилося на стані пам‘ятки. Все свого часу було проштукатурене – не відчуваєш тут того звичного навіть для ледь животіючих в найжахливішому стані руїн духу старовини. Зараз все стоїть запущене, як каземати, так і цементні гаражі на території, яка заросла деревами. Пам‘ятка прилягає до міського базару – і саме до фортеці базарники ходять (не з ексурсіями!), коли виникає конча потреба спорожнити сечовий міхур. Амбре при вході до замка просто надзвичайне :((. Єдине, що вказує на давність споруди – це різний портал в одному з бастіонів. Загальне враження від Бродівського замку досить неприємне – а мене важко неприємно здивувати виглядом фортечних руїн :((.

З костелом справи були ще гірші. Всі направляли нас до якогось храму, що ще будується (католики ніяк не закінчать будівництво свого храму), аж нарешті, хтось спитав: ”А це вам той костел потрібен, де була спортивна школа, так?” Певно, так.
Але пояснювали вкрай незрозуміло, тому прийшлось розпитувати знову. “А, це зараз церква, а раніше там був костьол. Так?” Хм... можливо. Знову кружляємо вуличками, так нічого і не знайшовши. Нарешті якась усміхнена панночка пояснила нам все: повз той екс-костел, ака екс-спортшкола, ака греко-католицька церква ми вже рази три проїхали (це вулиця Ентузіастів, 1). Отак от :)).
Добре, з пам'ятками розібралися, а як тут з туристичною інфраструктурою? Я двічі ночувала в Бродах, в готелі (адресу не скажу. питайте місцевих). Дешево і чисто, а от із звукоізоляцією справи кепські. Готель в 2005-2006рр. було відремонтовано. Напроти нього - кафе з фантастично низькими цінами.

А зараз я, як то в мене водиться, знову почну вас грузити інформацією з старих, ще 20-х років, путівників цими краями. Порівняємо. як було - і як є. Отже:
Броди - місто повітове з населенням у 11,708 чоловік. До залізничного дворця з міста потрібно добиратися з кілометр, але бажаючі можуть взяти дрожки за 1/2 злотого. Готелі: Bristol, Grand, Odessa, Schapiry i Europa, ціна за кімнату - 4 злотих. Ресторани: Маєрановського, Bristol, Grand i Kiepperа. Сніданок можна купити у Маха, в "Народній Торгівлі", Іваніцького та Вайссмана.
Є відомості і про парафіяльний костел (1596) в стилі скромного (гм) ренесансу, відновлений пізніше (про нього я вже говорила вище). Згадується так званий Червоний Кляштор, давній домініканський монастир XVII сторіччя. Про нього я ще згадаю на сторінці, присвяченій Лешніву.