Спочатку храм був замковою каплицею, пізніше став парафіяльним.
Цегляний храм представляє собою ротонду в стилі італійського бароко з внутрішнім діаметром 12 м. На головному фасаді - 14-колонний портик коринфського ордеру (вісім колон в одному, шість в другому), на аттіку якого встановлені вісім скульптур святих, виконаних з пісковика скульпторами С.Фессингером та Лебласом. Святі, які зібралися на аттику, стоять там не випадково: це небесні покровителі родини Жевуських. Принаймні так вважали самі Жевуські, а от чи знали про це святі - інше питання. Зараз скульптур сім: в часи Другої світової там засів снайпер, якого й пробували підбити. Скульптуру підбили напевно.
Від замку до храму (для туристів - скоріше від храму до замку) веде 300-метрова алея, обсаджена старими липами.
Всередині храму бувати не доводилося. Інтер'єр був розписаний в 1765-1766 роках художником Л.Смуглевичем та його сином. Смуглевич помістив на куполі костелу вісім медальйонів із зображеннями патріархів Старого Заповіту. Після того розпис храму продовжили чотири майстри з Жовкви: Дем'ян, Войцех, Костентин та Микола, а ще двоє львів'ян: Гургилевич і Витанецький. Дерев'яне оздоблення храму (в тому числі мистецько виконані хори і казальню-амвон з рокайлевим орнаментом) було виготовлене у 1765 р. теслею Твардовським. Головний вівтар прикрашав образ св. Йосипа і Вознесіння авторства Шимона Чеховича (Szymon Czechowicz).
Само собою, крім образів в храмі був і пишний портрет замовника споруди - Вацлава Жевуського.
На стінах храму - таблиці-епітафії Олександра Любомирського та Розалії з Ходкевичів Любомирської (з сірого мармуру; помер в 1804 р. Розалія померла на гільйотині у Парижі, на Гревській площі у 1794 р. разом з французькою королевою Марією Антуанеттою - а її шестирічна донька в той час була ув'язнена в Бастилії). Наступна плита - в пам'ять якраз дочки, наскільки я розумію, Розалії Олександрі з Любомирських Жевуській (теж сірий мармур; померла 11 січня 1865 р. у Варшаві); неоренесансова біла мармурова епітафія Леона Жевуського (з медальйоном і написом "трьох гетьманів потомок"; 1869 р.). Є також пам'ятна таблиця на честь зведення костелу - з рожевого мармуру, датована 1763 р.
Неподалік костелу стоять дві фігури з XVIII столітя: богоматір та св. Йосип.
З 1861 року храм використовувався як парафіяльний. В часи Першої світової та під час заворушень 1919-1920 років Підгірці були на першій лінії фронту, але костел практично не постраждав.
В 1944 році купол храму, північно-східну стіну та одну зі статуй було пошкоджено артилерийським снарядом. В 1945 році святиню закрили. Реставрація споруди відбувалася в 1976-1979 роках (архітектор І. Старосольський). Можливо, невдовзі храм знову відреставрують.