Вид з Хмельницьких Шидлівець на Шидлівці Тернопільські

Карта (квадрат 49-42, самий низ листа).

Село відоме з 1420 р. 241 житель за останнім переписом. Входить до Сидорівської сільради.

Я мала потрапити в тернопільські Шидлівці років з 8 тому, коли вперше добиралася в Сидорів - і наївно вірила, що якщо на карті позначено міст, міст існує.

Нє, ну міст існує - внизу його фото. Традиційна наша кладка - правда, дещо нетрадиційної форми, що лише надає містку своєбутності. Але по ньому та на жигулях... Ні, ні-ні-ні.

	Пробіжка по Шидлівцям

З містка видно невеликі пороги-водоспадики на Збручі - кльово і для нашої частини Поділля незвично. А відразу за кладкою стоїть старий, ще австрійських часів млин. З виду цілком собі працюючий, насправді - ні. З невеликою греблею поруч.

Тут взагалі майже все - автрійських часів. І велика греко-католицька церква з розписаним іконами фасадом, і крихітний костелик Благовіщення Пресвятої Діви Марії, куди час від часу навідується гусятинський ксьондз. В крихітному селі всього кілька вулиць, костелик стоїть на Суходільський. Навпроти на пагорбі - заквітчана фігура мадонни, трохи далі - обеліск загиблим в роки Другої світової.

Старенька бабуся, яку я взялася випитувати про історію села, тільки й повідомила - всі храми Шидлівців зведені ще до Польщі (1919-1939), старі. І ніякої тобі конкретики...

В 1920 р. тут, як і в сусідньому Сидорові, велися запеклі бої між УПА та більшовиками, а за рік до того - між польськими військами та більшовиками.

	Ще фото:

Костел в Шидлівцях. Греко-католицька церква. Млин. Млин і кладка.