Карта
Координати: 48°23′04″ пн. ш. 25°55′54″ сх. д.
Близько 900 жителів.
На одному з чернівецьких Петрівських ярмарків зупинилася біля статного, хоча й немолодого чоловіка з маланкарськими масками. Виявився художником, розговорилися. Малював цікаві буковинські храми, почали розсипатися в компліментах Топорівцям, я розказала, що з'ясувала автора храму - не "учень Главки" з сільських легенд, а цілком собі поважний і самодостатній директор Державної промислової школи у Чернівцях Карл Ромшторфер (Karl Romstorfer). Мій співрозмовник якраз тоді і сказав ключову фразу: "А знаєте, де ще є така церква? У Задубрівці. Це Заставнівський район". Що значить "така"? Така сама? Того ж автора? Ну, типу, десь так - і така сама, і того ж автора.
Хм.
В Задубрівку за кілька років, що минули з того Петрівського ярмарку, ми пробували потрапити двічі - і фантастично блукали, виїжджаючи чомусь на синагогу в Садгорі (так, у нас немає навігатора. Треба?). 2013 і 2014 роки тому минули без Задубрівки. А на травневі свята-2015 ми таки потрапили у це фактично приміське село. Там весь секрет був - від залізничного моста на т.зв. "дріждзаводі" повертаємо біля заправки за вказівником на Заставну, а далі прямуємо вул. Заводською, аж поки вона не стане довгою, сільського виду Каштановою - і Чернівці не закінчаться. Почнеться проте заставнівська дорога - і Задубрівка вигулькне на фоні Хотинської височини найпершою. Дачні будинки біля озера - то таке, головна атракція села буде далі - і її буде чудово видно. Стара черепиця на баштах - ох, як же це гарно і як же це нечасто трапляється тепер на Буковині! Храм в романсько-візантійській традиції, смугастий (смужку любили на межі ХІХ-ХХ ст., згадайте, приміром, Мамаївці), але чи це справді робота Карла Адольфа Ромшторфера? Важко сказати, по роках (1905) підходить, але жодних прямих доказів не зустрічала. Та їх і з Топорівцями немає, а храм його. Чия б не була Михайлівська церква у Задубрівці, вона варта візиту. Навідайтесь, поки кам'яний охоронець з гранатою і на постаменті нічого не бачить - у нього перед обличчям звили гніздо лелеки.
А яка у селі була дерев'яна церква до мурованої красуні, видно на фото внизу.
