Карта

Якщо вже відправлятися з Тернополя на Баворів чи навпаки, Товстолуг не проминути. Село відоме з 1482 року. Орієнтовно 770 жителів. Власна ботанічна пам'ятка - Товстолузький дуб (не бачила, або бачила, та уваги не звернула).

З етимологією все зрозуміло: на ТОВСТИХ лугах так і хочеться випасати тучні стада. Хороші грунти - благо, це навіть первісні люди розуміли (наприкінці 1960-х років в Товстолугу археологи віднайшли гробницю культури кулястих амфор (ІІІ тис. до н.е.).

Колись була в селі дерев'яна церква - але на її місці в 1900 р. поставили муровану, хоча й симпатичну, гармонійну тридільну святиню під титулом Георгія Побідоносця.

Не дарма церква мурована - хоча назва в села більш ніж агрономічна, та місцеве населення здавна професійно займалося видобутком тиа обробкою каменю з навколишніх каменоломень. Про майстерність місцевих династій каменотесів свідчать численні скульптури на старому цвинтарі, а також древня, як на око, кінця XVIII ст. "фігура" святого (знову як на мене - Яна Непомука) край дороги.

Хоча стилістично різниця між фігурою і надгробками - разюча. Перша - динамічна, бароково-вигнута, з майстерно виконаними складками тканини одягу. Другі - більш наївні, простіші, неначе застиглі в скорботі. Може, й недарма фігуру приписують або самому Йогану-Георгу Пінзелю, або комусь з його учнів?

І першій, і другим можна протиставити монумент жителям села, що загинули в Другій світовій війні (високий бетонно-кам'яний пам'ятник авторства тернопільського скульптора В.Панчишина встановлено в 1967 р.). В 1992 р. з'явився пам'ятник Тарасу Шевченку (скульптор Т.Шулик).

Читала в "Дні" бувальщину, що коли до рідного села в 1924 р. повернувся січовик-полковник, а колись місцевий вчитель Осип Павлишин, він застав розорене село аж з п'ятьма шинками, в яких методично спивалися місцеві жителі. Павлишин та ще чотири тверезих чоловіки за чотири роки змогли витягти село з прірви, налагодивши роботу "Маслосоюзу" та звівши один з кращих на Тернопільщині народний дім. А шинки збанкрутували. :о)