1,8 тис. мешканців.
18 км від Тернополя
Перша письмова згадка - 1443 р.
Координати: 49°25′29″ пн. ш. 25°30′26″ сх. д.ї
Карта
Людський ресурс - справа така, часом гострий дефіцит, часом невідомо, чим той ресурс зайняти. От у колгоспному раю Настасова, приміром, навесні люди дерева білять. Ні, не в садах. Ні, не біля ферм і кінного заводу. Ні, не на вулицях села (з тротуарами!). Вздовж дороги на Микулинці - а, отже, і Тернопіль. На кілометри. Дерев там багааааааато - тисячі і тисячі. Всі побілені. На вапно на дорогу Лучка-Настасів щороку йде гора середнього медоборського розміру. Навіщо вони це роблять? Їм так здається гарніше. Охайніше. Бо ж нема в Україні більшого ворога культурі та історії за байдужість і охайність.
В Настасові є старий дендропарк - там не була. але заочно уявляю його собі як щось доглянуте і задбане. Це природа, її любити просто.
Зараз Настасів - доглянуте село, а колись (1570-1604) воно навіть мало статус міста. В різні часи Настасів належав то Кірдеям з Ориніна, Калиновським, то Потоцьким. Останні запросили на Поділля осадників-колоністів з польського Мазовша. У 1830-х рр. Настасів належав спочатку Вінценту, а потім Костянтину Шеліським. У 1849 р. маєток купив комендант галицької Народної кінної гвардії граф Людвіг Яблоновський. У своїх щоденниках він згадував настасівський період життя як найщасливіший.
У 1868 р. граф Людвіг переказав Настасів своєму єдиному сину Станіславу, а після його ранньої смерті у 1882 р. - племіннику. З кінця ХІХ ст. і до 1939 р. Настасовим володів Теодор Серватовський.
Сама ж я їхала у село за домініканським костелом Діви Марії. Його помилково датують 1729 р. - а коли звели насправді, зараз і розберемося.
Вже в перші роки XVIII ст. тут існувала "куріата" - місце богослужінь без повних прав парафії. Слідкували за нею домініканці, пізніше (1708) з'явилася ієзуїтська місія. На початку XVIII ст. будується і перший дерев'яний костел: Потоцькі виділили кошти, щоб колоністам з Мазовша було де молитися. І з перших днів існування римо-католицького храму в Настасові його доля була пов'язана з "чудотворною" копією образа Мадонни з Ченстохови. Нібито в 1692 р. тодішній власник села Франциск Ройовський вислав до Ченстохови Петра Жоралевича - спеціально, аби купити копію найвідомішої польської ікони. За іншими даними, образ у 1701 р. привезла Барбара з Рибинських Лабенцька. Жоралевич фігурує і у цій версії: спершу образ зберігався у його будинку. Але коли ікона "заплакала", прийшов час поділитися нею не лише з членами родини, а й з усім селом. Подивитися на Богоматір тепер могли всі, хто бажав. Ну от, поділилися, називається: в 1705 р. ікону осквернив якийсь cолдат саксонського королівського війська. Свідок цього не дуже зрозуміло неподобства, ротмістр угорської хоругви, намагався образ у солдата відібрати, але той тягнув Мадонну до вогню. Згоріти ікона не згоріла, але трохи обвуглилася. Через цей інцидент Франциск Ройовський поговорив з архієпископом Костянтином Зелинським - і ікону перенесли до місцевої греко-католицької церкви. Римо-католицький лише взялися будувати, а як закінчили у 1709 р. - образ урочисто, з процесією, переселився туди.
Костелик той був зрубним і під гонтовим дахом.
А ікона-копія тим часом почала приростати дивами, вірянами і дарами. (Наприклад, якийсь Міхал Постенпський у 1760 р. дивом втік від нещасного випадку, за що офірував Мадонні з Настасова численні рреліквії). З 1709 р. вотив та реліквій ставало все більше і більше. А костелику з дерева - все гірше і гірше. Візитації 1740-х рр. відзначають незадовільний стан споруди. Дах протікав, його замінили у 1750 р., а потім ще раз, через 4 роки. Тоді ж поміняли ринви, деякі вікна, купили новий хрест та чашу. Так само у 1750-х закінчили будувати ієзуїтську резиденцію. Потинькували, встановили п'єци, закупили столи та лавиці.
Храм дуже лаконічний зовні. Для цього скромного типу храмів навіть назва є: Musterkirche (урядовий костел, себто зведений на кошти уряду. Такий тип простеньких і недорогих у будівництві костелів розквітнув вже за Габзбургів на зламі XVIII-ХІХ ст., що може вважатися натяком на справжній вік споруди.
І навіть кінець XVIII ст. - занадто оптимістичне датування. У 1827 р. дерев'яний костел вже не існував, а численні реліквії місцевої чудотворної ікони зберігали у церкві. Греко-католики давали римо-католикам можливість проводити у ній свої служби. До церкви перенесли дерев'яні різьблені вівтарі, 7 ікон, срібне начиння, 37 орнатів, 6 хоругв, балдахін та бібліотеку з 68 книжок. У муровану дзвіницю поруч з церквою повісили три костельних дзвони. В цей час вже кипіли роботи по зведенню мурованого костелу, котрий і закінчили у 1829 р. Так що Вікіпедія помилилася в цьому випадку на ціле століття.
Освятили храм 31 травня 1830 р. Сюди перенесли три вівтаря з костелу-попередника. Сигнатурка на храмі з'явилася у 1854 р. - тоді його дах перекривали новим ґонтом.
В інтер'єрах не так вже і погано збереглися необарокові розписи з ІІ половини ХІХ ст. От тільки відкрити нам ті інтер'єри у якусь з травневих субот 2017 року було нікому. Збереглися навіть частина бічного вівтаря 1740-1745 рр., балдахін амвону і кам'яна чаша для свяченої води. А от образ Богоматері Ченстоховської, котрий вважався чудодійним, зараз вже не тут, а у костелі польського села Гробніки. Ще один настасівський образ, св. Вінцента, взагалі знаходиться у хаті одного з селян, що живе поблизу костелу. Правда, і настасівському храму дісталося щось з інших святинь: монстрація, приміром, колись була в знищеному костелі села Мишковичі, розташованого неподалік.
А крім костелу з плебанією, кількох придорожних хрестів, церкви та дендропаарку в Настасові є цікавинки? Є. Сюди найкраще приїжджати увечері десь в районі новорічних свят: у селі роблять круте святкове містечко, яке сяє, напевно, аж до Тернополя. Думаю, не без участі фірми "Агропродсервіс", чия резиденція є у селі - і чиї тотемні солом'яні ідоли так розсмішили мене в травні 2017 року.
