Спочатку -  як знайти. А просто. Приїхати маршруткою в Пустомити, вийти на кінцевій, перейти дорогу, опинитися в парку, побачити там палац. Все.

Тепер розглянемо історію - і Пустомит, і споруди.

На початку XVI ст. ця місцевість була власністю Дідушицьких, від яких її в 1528 р. купив гетьман Ян Тарновський. Потім Пустомити знову - сюрприз! - опиняються в руках Яна Дідушицького. Ймовірно, Пустомити спекалися цього роду аж на початку XVIIІ ст. Ким був новий власник містечка, науці невідомо. А от в середині ХІХ ст. Пустомити вже належать Єжи Ярославському, ще за кілька років - Лонгину де Сайо Дунка (Longin de Sajo Dunca), який нарешті розкуштував смак місцевих лікувальних вод - і почав їх використовувати собі на збагачення, влаштувавши близько свого маєтку купальню. Оппа, от і маєток, поздоровкаємося. А згадки про купальню є в путівнику Галичиною Мечислава Орловича.

На початку 1890-х Пустомити належать графу Людвику Грохольському, а на межі століть переходять до доктора Владислава Гаванського, а пізніше - до Іпотечного банку у Львові. Вже в банку містечко купують Казимир і Владислав Марси. Це ще не кінець: Марси продають Пустомити якомусь Левакомському. Пізніше цей шмат землі взагалі був поділений на більш дрібні ділянки, тож в 1939 р. від всього колишнього маєтку лишився лише двір з парком. Хто той двір збудував, коли - невідомо. Роман Афтаназі висловлює припущення про злам XVIII і ХІХ століть, мені натомість здається, що перед нами споруда більш пізнього часу.

Будівля була перебудована в 1920-х рр., після чого втратила багато з свого дотихчасового легкого і елегантного силуету. Саме тоді з'явилися леви перед входом.  

Інтер'єри теж були змінені - крім, ймовірно, двох восьмибічних залів на першому та другому поверсі.

Англійський, себто ландшафтний парк, що оточував палац (і зараз є частиною міського парку) був невеликим, але симпатичним, з великою кількістю старих дерев.

Ось і все, що відомо про споруду. Зараз всередині - жодних слідів панської розкоші. Все по-конторському ніяк.