Після візиту в Олику з Кіфою 9 та 11 вересня 2005 року вдалося дізнатися кілька фактів та пережити кілька неприємних хвилин.

 Про хвилини не буду, факти розкажу. Ї нам вдалося вивідати в приємного красеня ксьондза Юрія, який і обслуговує католицьку парафію Олики та околиці.

Отже:

1. Унікальний випадок нехлюйства до власної історії. Костел двічі було пограбовано. Злодії залізли в приміщення через тріщини позаду споруди (зараз їх замурували). Перший раз це сталося коло 5 років тому, ще до ксьондза Юрію. Другий - орієнтовно в 2003 році. Тоді винесли останні образи XVI столітття. Здається, там були зображення апостолів. Що дивно, сліди цих культурних безцінностей не дуже-то й загубились. Їх, казав Юрій, зараз продають на німецькому чорному ринку.

Шкода, що Україна втратила такий скарб.

6. Петропавлівський костел, за словами пана Юрія, навряд чи з'явився саме в 1450 році (зараз мала б бути написано сенсаційна дата його заснування, але моя пам'ять зрадницьки загубила потрібний факт - старше храм свого приписаного віку - чи молодший за нього?)

7. Найцікавіше в тісному, малесенькому храмі - плита в ніші праворуч від входу (див. фото). За розшифровку її тексту та історію дають докторат (одна з польських вчених-істориків захистила хабілітат на основі цього артефакту).

8. 20-30 чоловік -саме стільки вміщає Петропавлівський храм під час щоденних відправ.

9. В Олиці крім двох діючих католицьких храмів є ще й чимало церквиць. Не всі з них заслуговують на пильну увагу, але й серед них трапляються цікавинки.

10. Стрітенський храм на невисокому пагорбі поблизу Луцької брами ховається в затінку дерев, якими засаджене чимале церковне подвір'я. Певно, з православних святинь поселення ця - найцікавіша. Звели її в 1784 році, типове бароко. Треба докладніше розпитати Софію про її купол, щось там є цікаве в ньому.