Залізниця прийшла в цей край пізно - аж під час Першої світової війни. З Ковеля протягнули колію нормальної ширини (вона діє до цього часу - Камінь-Каширський - остання станція в цьому напрямку), а далі, на північ, в ліси, йшла вузькоколійка (її розібрали в 1960-х роках).
Ліси давали будматеріал для давніх укріплень - ліси й зараз дають жителям цього волинського райцентру роботу (тут розвинена деревообробна промисловість). Ну і як будували тут хати з дерева, так і будують. До цього часу Камінь-Каширський - розлоге, переважно одноповерхове, не надто туристично-привабливе містечко.
Костел на першій світлині-листівці бачите? Він зберігся. І дата побудови запаморочлива: 1628 рік! Тільки упізнати споруду важко за всіма радянськими перебудовами - в 1945 р. тут влаштували контору. Так що камінь-каширські католики ходять на служби в маленьку цвинтарну каплицю. Поруч розташований цвинтар польських вояків, які полягли в 191901920 рр. Над ним - два великих дуби.
Що справді варто дивитися в місті - так це дві дерев'яні церкви, колись греко-католицькі, зараз віддані православним. В центрі міста - церква св. Іллі з 1700 р. (скапарена синодальними "нео-російськими" перебудовами в 1886 р.). Так само "під Росію" було спаскуджено в 1880 р. церкву Різдва Богородиці, зведену в 1723 р. (первісно - село Воля, яке зараз включено в межі міста). Зберігся бароковий іконостас з іконами XVII-XVIII ст.
