Карта. Маневицький район, в 28 км на південний схід від райцентру.
51°13′27″ пн. ш. 25°52′57″ сх. д.
Містечко над річкою Стир, 1800 жителів, майже всі живуть на двох головних вулицях, які витягнулися паралельно - і тягнуться аж на 6 км. Перша згадка під 1100 р., коли містечко дісталося князю Давиду Ігоревичу, онуку Ярослава Мудрого. З 1228 р. - в Данила Галицького, потім у пинських князів. Назва підказує: поселенням довго володіли князі Чарторийські, потомки князя Ольгерда (1442-1601). Правнук Ольгерда Михайло Васильович (помер близько 1489 р.) був маршалком двору князя Свидригайла - і отримав від нього численні наділи, між іншими і Чорторийськ. Його син, луцький староста Федір (помер в 1542 р.) був першим, хто взяв собі прізвище Чорторийський. Та головною резиденцією роду залишалась Клевань.
В 1601 р. Чорторийськ продали Яну Пацу, а той перепродав його Ліщинським. В 1639 р. воєвода Андрій Лещинський (1606-1651) заснував у містечку домініканський монастир. тоді ж виник первісний, ще дерев'яний костел.
В 1725 р. містечко дісталося Радзівіллам, які звели в Чорторийську палац в стилі рококо. Коли в 1729 р. згорів дерев'яний костел, краківський каштелян Януш Антоній Вишневецький і його дочка Францішка Уршула з Вишневецьких Радзівілл заснували муровану святиню. Барокове тринавне диво виросло в 1736-1741 рр. (за іншими даними, 1741-1753) стараннями архітектора Павла Гижицького.
Після польського повстання 1831 р. монастир в 1832 р. було закрито, костел віддано православній громаді - так храм став Успенською церквою.
Комплекс сильно постраждав у Першу світову війну. В міжвоєнний час був відремонтований. В радянський час костел перетворили на склад, а потім покинули - він стояв нікому не потрібний до 1990-х рр. Зараз тут православний чоловічий Хрестовоздвиженський монастир. Монахи забарикадувалися парканом і спокійно собі позабілювали старі фрески - а нащо їм пам'ятку архітектури чужої релігії берегти? Правильно, не треба. А от бляшана баня на даху - ууууу, красіво. Ісконнєнько.
Над Стиром лишилися сліди городища часів Давида Ігоревича - саме на цьому місці стояв палац Радзівіллів, котрий вже давно не існує.
