- Я теж весь час біля нього зупиняюсь.
Я здригнулася і озирнулася. Ну звісно ж зупиняється. Він був зовсім юний, не більше 20, і відверто такий... out of the closet. Важко бути таким у невеликому райцентрі. Від гетеросексуальної більшості відрізнявся так само сильно, як цей будинок у стилі зрілої сецесії від своїх архітектурних сусідів.
Я була заплакана (вчергове. Вчергове. Вчергове. До камінг-ауту Міка лишалося трохи більше місяця), але хто то побачить з-за спини. З-за спини видно лише об'єктив, котрий прицілюється - вгору-вниз. вгору-вниз - на маскарон на фасаді. Заплакана і здивована знахідкою. Він просто посміхнувся - і я не відсахнулася.
- Мені дуже подобається цей будинок. Часто на нього дивлюся. Хочеться дізнатися, що всередині.
Мені теж хотілося. Ми делікатно, як вміють тільки вічно налякані інтелігенти, посмикали двері, котрі в цьому тисячолітті, здається, ще не відкривалися. Позаглядали у вікна в білих старомодних фіранках. Глухо.
- Тут живуть? - запитала я.
Він не знав. Він нічого не знав про цю сецесійну віллу на Міцкевича, 5 (на гугл-картах вона одночасно названа "дім з привидами" і "будинок з химерами" - Карта). Але хотів би довідатися. Я теж.
Побідкались стану балкону (завалиться же) і втомленості кам'яних сходів. Я навіщось почала вихваляти сусідній будинок у стилі функціоналізму, він вдячно слухав і схвально кивав: так, функціоналізм - це теж красиво, добре і цікаво.
Але на якому функціональному лаконізмі будуть такі пулькаті очманілі сови, такі гірлянди з шишок, такі меланхолійні маскарони з дракулячими іклами?
Погляди обох весь час поверталися на Міцкевича, 5. Вибач, Міцкевича, 7. Вибач, вся Надвірна - коли почалася нафта, у тебе почалася нарешті якісна архітектура, її тут досить багато. Але цей похмурий особняк все одно інший, неначе завіса часу тут потоншується до напівреальної товщини обтріпаного дощами поліетиленового пакетика - і через неминучі дірки вже помітні абриси чогось давно потойбічного.
Вже майже рік пройшов з 17 серпня 2018 р. Все ще пам'ятаю і сумний маскарон в короні на фасаді (це, напевно, вона, але мені хочеться, щоб це був він - хороша б була паралель з несподіваним супутником), оригінальні вікна, рідний паркан. Тягне на добротну таку пам'ятку архітектури - масштабів не лише маленької Надвірної, а й великої України.
Я не одна намагалася дізнатися про цю зріло-сецесійну асиметричну надвірнянську розкіш у совах та шишках. В ЮТьюбі є відео Лариси Іроденко про віллу. Звідти дізналася ім'я першого власника. Ним був адвокат, поручик УГА, комендант товариства "Луг", голова місцевої "Просвіти" та керівник хору Микола Николайчук (1889-1939). В жовтні 1939 р. його заарештували, подальша доля невідома. Коли 13 квітня 1940 р. родину Николайчука вивезли до Казахстану, особняк було конфісковано.
Процитую "Звід пам'яток Надвірнянського району":
"Цегляний, на бутовому фундаменті, з дерев’яним балковим перекриттям, металевим, ходовим маршем. Всі приміщення згруповані навколо композиційного ядра - сходів. Головний фасад тричастинний, асиметричний, чотиривіконний на першому поверху. У правому крилі в глибокій ніші розташований головний вхід у будинок. Дверний проріз має складну конфігурацію одвірків з криволінійним сандриком на основі двоплечової арки. Роль замкового каменя виконує оберіг дому – коронована маска з демонічними рисами обличчя та іклами. Ретельно опрацьовані риси, контрасні прийоми вирішення пластики волосся і бороди (звивисте і прямовисне), гармонійне обрамлення з кедрових гілок, динамічне переплетення стрічок свідчить про високий професійний рівень скульптора. П’ята арки спирається на імпост у формі символічної капітелі-кошика. Роль ехіна виконує виконує кошик з верхівок бамбука, стебла якого імітують канелюри пілястр, а наповнення кошика – кедрові гілки і шишки. Конструкція сходів демонструє неприховане використання метало каркасу. Два види декору стовпчиків з кедрових гілок і шишок створюють ажурний ряд, метричну повторюваність якого порушує скульптурне зображення сови, що символізує охорону будинку в темряві. Аналогічне зображення сови вміщене у бічній балюстраді тераси. ЇЇ майданчик покрито односкатним дахом , що опирається на металеві консолі, оздоблені кованим декором. Фасадна стіна тераси декорована цеглою блідо-жовтого відтінку. Домінантою в об’ємно-просторовій композиції будинку є центральна частина головного фасаду у формі масивного ризаліту з аттиковим щитом. Будинок має вікна композиційно об’єднані декоративним кронштейном балконної плити у вигляді листяної тканини з товстими прожилками, з’єднаної в пучок маленькою міжвіконною капітеллю хехіном, що втілює в собі ще один оберіг будинку кольоровий маскарон лісового божества з короною на голові, прикрашеною кедровими гілками з шишками. Коване балконне огородження виконано у формі стилізованої комахи з розкритими крилами. Велике балконне вікно і дверний проріз об’єднані трицентровою аркою. Над вікном на його осі в аттиковому щиті вміщено геральдичний мотив у формі орнаментованого картуша с іспанським гербовим щитом та спареними волютами по центру. Півциркульна арка аттика спирається на декоративні капітелі, що нагадують ажурне мереживо, виконане зі стебел, гілок, листя та шишок кедра".
