Роботами керував Василь Федорович Романець, директор дочірнього підприємства "Культурна спадщина Прикарпаття", а копали замок студенти Інституту археології Львівського університету. Вдалося встановити межі комплексу, віднайти залишки трьох веж з XVIII ст. (одна збереглася лише в підземній частині, а інша, розташована під будинками, має навіть фрагменти стін). Збережені фрагменти стін також датуються XVIII ст., а от від XIV-го шукають хоча б фундаменти - якщо знайти їх таки вдасться, це "зістарить" Надвірну відразу на триста років (поки що перша письмова згадка про місто датована 1589 р.). На жаль, жодна інша наша фортеця не має настільки "законспірованої" біографії: про надвірнянський замок практично немає документів ВЗАГАЛІ! Тож встановлення приблизного часу його побудови та будівельних етапів буде вже великим проривом. Відомо вже, що в Першу світову комплекс горів.

Про реставрацію на разі не йдеться - законсервувати б та зберегти від руйнації знайдене...

При розкопках були знайдені австро-угорські монети, й бита порцеляна, шматки керамічного посуду. Та навіть знайдені предмети туману над історією фортеці не розвіюють: їх навдивовиж мало. Містика!

Жителі міста давно переповідають чутки про те, що дві сусідні твердині - надвірнянську та пнівську - з'єднують підземні ходи. Типовий замковий фольклор, дослідженнями ані підтверджений, ані спростований. (Хоча в серпні 2007 року все мішто шепотало, що віднайдені два підземних ходи: до сусідньої гори та в центр Надвірної - замок розташований трохи віддалі від центру).

Допомогли дослідженню фінансово Надвірнянська міська рада (вона й сама базується в старій цікавій будівлі, прикрашеній сфінксом та левом), відділ культури райдержадміністрації і районна рада.

Можливо, розкопок і не було б, якби не тривожний дзвіночок: на місті зарослих бур'яном і малоцікавих крутеликам розвалин у головному парку міста вирішили звести... бар. Вчасно схаменулися історики: барів в Україні тисячі а от зхамків лише трохи більше за сотню. Раритети!

Раніше археологи цікавились у місті залишками давнього городища-святилища (подібні були віднайдені у селах Фитьків та Назавизів).

Продовжу цитутвати вищезгадану книгу. Тепер вже сторінку 26:

"Нині важко сказати, як виглядала за тих часів (маються на увазі XVI-XVII ст.) надвірнянська цитадель. Знаємо лише, що зведена вона з великих нетесаних брил річкового каменю, вапняку та червоної цегли, яку в основному використовували для будови мурів і бійниць із внутрішнього боку. Збережена вежа дев'ятигранна, вимурована з каменю різної величини і форми. Проміжки між каменями, які не стикувалися один з одним, замуровували цеглою. Товщина стін - 1,2 м. Вежа мала цілий ряд бійниць. Усередині стіни зміцнювали дерев'яними балками. Зовні, з північного заходу, у вежу прорубано вхід, сучасна висота якого - 2 м. На стінах зберігся давній тинк, а зсередини - прямокутний виступ від одвірків. Товщина мурів на вході - 1,58 м. Під вежею розміщувався льох. Очевидно, тут було й декілька підземних ходів, один з яких проритий у південно-західній частині споруди.

Надвірнянський замок був досить великий і своїми розмірами майже не поступався Пнівській твердині. Ширина його становила 33 м 75 см, довжина - 98 м, а то й більше. Пнівський замок був 43 м 60 см завширшки і 60 м завдовжки. Єдиною вадою надвірнянської цитаделі було те, що споруджена вона на невеликому підвищенні, й природні умови та ландшафт не сприяли її обороноздатності. Деякі історики припускають, що саме тут була митниця".

В 1589 та в 1600 роках місто ймовірно (ймовірно - бо документальних згадок НУЛЬ) було спалене татарами, як оборонявся від кочівників замок - невідомо. В 1595 р. грамоти згадають село Надвірне, через рік - вже місто Надвірну. Деякі українські та польські вчені висувають версії, що саме після спустошення Надвірнянської твердині Куропатви задумалися про побудову Пнівського замку, а тим, хто ризикне-таки мешкати в спаленій і потроху оживаючій Надвірні, дали податкові привілеї на 8 років.

До речі, оті сусіди замку, міліціонери, у надвірній мають до-о-о-овгу історію. Ще в 1766 р. Галицький сейм дозволив створити у Надвірній поміщицьку поліцію - для захисту шляхетських господ від опришківського розбою.

Віднайдений замок підтверджує версію історика Р.Гандзюка про походження назви міста. Адже теорій з цього приводу є чимало.

Так, польський письменник Іполіт Ступницький писав:

"Назва Надвірна походить від особистої надвірної служби знатних Потоцьких, яка в замку, напевне, пнівським, не мала місця, зосталась осаджена біля нього в присадибних будинках, з яких згодом містечко постало".

Дивна версія: скрізь, ну СКРІЗЬ челяді місце було як не в замку, то під його стінами, а куропатви та Потоцькі з Пневу муштрували слуг не гірше за олімпійських марафонців.

"На-двірна" безумовно пов'язана з двором, укріпленим дитинцем, але раніше таким дитинцем вважали Пнівський замок (теорія академіка В.Грабовецького), що не дуже логічно: челяді задалеко було б бігати з Надвірної в розташований аж за кілька кілометрів Пнів. Тож, скоріше за все, той міфічний двір був в самому місті - там, де зараз парк ім. І.Франка. :о) Чи не першим озвучив цю версію вчитель історії Надвірнянської ЗОШ № 2Петро Левицький:

"... смію стверджувати, що в кінці XIV - на початку XV ст., правдоподібно Потоцькими, був вибудований замок, від якого і почалася Надвірна. У XVI ст., коли зміцнюються родинні зв'язки Потоцьких і Куропатвів, Надвірна із замком переходить до Куропатвів. (...) Надвірна походить не від Пнівського, а від Надвірнянського замку, який був збудований у чудовому парку у кінці XIV - на поч. XV ст. кимось із шляхетського роду Потоцьких".

Є ще одна версія про походження назви міста, викладена в польському "Географічному словнику Королівства Польського" (кінець ХІХ ст.). Там пишуть про те, що слово, ймовірно, походить від назви річки Ворона, на якій стоїть Надвірна. Хм. Теж цілком логічно.

Є ще версія львів'янина П.Сіреджука про те, що спочатку Надвірна була Краснодвором і отримала міські права десь між 1564 та 1578 рр.

Жодна версія не підтверджена жодним джерелом.

Римо-католицька парафія була створена в місті ще в 1609 р. Сюди вчащали католики не лише з Надвірної, а й з чотирьох сусідніх сіл: Гвозда, Назавизова, Пасічної та Пнева. На початку ХІХ століття віруючі добиралися до храму вже аж з 16 населених пунктів.

Візитація 1775 р. зберегла опис мурованого Троїцького костелу, зведеного в 1713 р. на кошти власниці Пнева та Делятина Гелени Белзької та її брата Олександра Куропатви, каноніка і канцлера Львівської катедральної капітули. Храм мав "мури в деяких місцях подерті, а також шматками попсуті, дах гонтовий у доброму стані", а вхід до святині був через бабинець. Вівтар прикрашав мальованний образ Богоматері Ченстоховської (себто Белзької, що за іронія).

Храму і за австрійських часів велося сяк-так: за несплату якоїсь контрибуції у 1786, 1807, 1810 роках з костелу було конфісковано срібне літургічне начиння.

Костел сильно постраждав під час міської пожежі 1823 р. Відновили споруду в 1838 р.

Після Першої світової війни ксьондзом Томашем Тшебунею була задумана грандіозна реконструкція костелу, яку вдалося здійснити лише частково. Саме ця недовершена реконструкція й "винна2 в дивному зовнішньому вигляді споруди, де модернізм сусідує з якимись давнішими реліктами.