Білети, вино, сувеніри - все це знаходиться в склепінчастих приміщеннях першого поверху в одному з крил замку - відразу ліворуч від входу до шато.
Серед всіх кімнат найбільше запам'яталися наступні: передостаннє приміщення, де експонуються старовинні дитячі іграшки (малесеньки сервізи, старовинні пазли, антикварні лялькові меблі...); два зали з запаморочливими картами та видами міст Європи - є й Мукачеве та інші українські міста; парадна зала, облаштована для проведення в ній балів та конференцій: з зеленими портьєрами, круглими столами, дзеркалами, диванчиками в нішах - і портретами двох останніх представників роду Лобковіц, виконаних не стільки в живописній, скільки в шаржовій маніре. гм. А ще були спальня, кабінет принца Августа Лонгіна - з французьким письмовим столом XVII ст., барочна столова кімната, колекція зброї, замкова каплиця - і дуже, дуже, ДУЖЕ багато Кароля Шкрети на стінах. З творчістю цього найвидатнішого богемського живописця епохи бароко я була чудово знайома з дитинства - мала альбом репродукцій. Тим приємніше було віднаходити знайомі здавна картини на стінах замку в Мельнику. Єдине неприємне враження: вихід з приміщень замку повз нещасні голівки жертв полювання Лобковіцей. Фу, несмак.
Вино місцеве, хай яке воно знамените, ми не пили - ані червону Ludmila, ані теж червоне Chateau Melnik. Міка більше цікавило пиво, мене - музеї. :)
