Перше, що треба знати про Конопіште, так це те, що замок був резиденцією ерцгерцога Франца-Фердинанда д'Есте. Пам'ятаєте, Сараєво, 1914 рік? Його вбивство дало поштовх Першій світовій війні.

Друге, що треба знати: град тут існував задовго до нещасного ерцгерцога.

Замок в Конопіште серед глухих лісів, в долині річки Сазава було засновано сімейством Бенешовець близько 1300 р. Твердиню будували за французькими зразками. В плані форпост був прямокутним, мав сім круглих веж, з'єднаних оборонними стінами.

Після 1500 р. житлове крило замку було модифіковане.

 На початку XVII ст. замок набув рис ренесансного стилю. В 1720-х роках замок за бажанням тодішніх власників, роду Вртбу (Vrtbů) перетворюється в барочне шато за проектом архітектора Канка. Вежі роблять нижчими.

Нарешті, в 1887 році Конопіште переходять у власність наступника австро-Угорського трону Франца-Фердинанда д'Есте. За його наказом в 1889-1894 рр. проходить масштабна реконструкція маєтку. Замок знову повертається в минуле, до готичних форм. В цьому йому допомогає архітектор Й.Моцкер (J.Mocker).

Так як вся родина Габзбургів чомусь не любила дружину Франца-Фердинанда, ерцгерцог був змушений вибирати: родичі або кохана. обрав кохану, з нею й жив подалі від Відня, в Конопіште.

В часи Другої світової замок зробили своєю штаб-квартирою есесівці. Коли окупанти покинули це місце, воно було страшно здевастовано - навітть туалети, розказувала екскурсовод, вони звідти вивезли.

Зараз тут музей. Навіть кілька: приміщення замку подивитися хочете? Вам у внутрішній двір споруди. Там каса, крамничка, тощо. В підвалах працює галерея зображень святого Юра(Георгія) - колекцію почав збирати ще нещасно убієнний в Сараєво д'Есте. На першому поверсі - невеликий музей, присвячений власне Францу-Фердинанду. А ті приміщення, які не задіяні під музеї, слугують банкетними залами: ми були свідками весільної церемонії у замку.