Сюди теж привозять всі українські туристичні групи. Туристів тут стільки, що іноді робиться страшно. Екскурсоводи трапляютться різні: нипала за двома (не з наших груп, нє-а), чула багато що цікавого - і дуже різного. Скажімо, одна тітонька докладно пояснила значення кожної фрески, а також чому в середньовічних шахтарів (а саме на їх гроші зведено храм) неодмінною часткою вбрання були довгі фартуки та яка з шахтарських робіт вважалася найдоходнішою (виявляється, асенізатора. Він вигрібав за шахтарями лайно - за що отримував чималу зарплатню). Інші тітоньки в цей час жваво калатали водою в ступі, пояснюючи, що таке готика, а що таке - ренесанс. Екскурсії супроводжує запис органа з храму - і всі гіди настирливо радять купувати цей запис на диску.

Почав споруджувати Святу Барбару у 1388 р. зодчий Йоханн Парлер (Johann Parler), син Пітера Парлера. Будівництво затягнулося на віки, переривалося гусистськими війнами і було завершено аж в 1905 р. (тоді було закінчено дах святині). З 1482 р. процесом керували празькі архітектори Матіас Рейсек та Бенедикт Рейт (Matyáš Rejsek, Benedikt Rejt). З 1588 по 1884 р. знову була довга перерва в будівництві.

Спочатку храм задумувався значно більший за розмірами, та навіть срібні шахти в Кутній Горі не мали стільки грошей, щоб втілити задумане в життя.