English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Мужієво (Nagymuzsaly)
Nagymuzsaly temploma késő gótikus 15. századi eredetű. Fa harangtornya a 17. század közepén épült. Nagymuzsaly

Реформаторський храм в Мужієвому. Наші джерела датують його XVIII ст., угорські - XV-тим, а дзвіницю - XVII ст. 4 липня 2010 р.


25 серпня 2007 р. Рештки храму романської епохи в Мужієвому.

Рештки храму романської епохи в Мужієвому.


Романський храм на Гугл-меп

Карта

Координати: 48°10′49″ пн. ш.22°42′21″ схд.


 Справжнє золото Мужієва

Портал мужієвського домініканського храму зараз прикрашає костел у Береговому

Портал мужієвського домініканського храму зараз прикрашає костел у Береговому

 

Якщо відправитися з Берегового в напрямку Виноградова, першим селом на шляху буде старовинне Мужієве (1232, 2 000 мешканців). До нього всього 7 км від центра Берегсасу. В поселенні, більш відомому своїми виноградниками та закинутим і збанкрутілим золоторудником, збереглося відразу два старовинних храми: руїни домініканського костелу 1117 року (перебудови XVI ст., перша письмова згадка під 1337 роком) в полі за селом з боку Берегового та більш пізня святиня (XVIII, за іншими даними XIV ст.) в центрі поселення. Місцезнаходження древнього храму вказує спеціальний дорожній знак, яким на Закарпатті позначені майже всі цікаві з туристської точки зору місця. Правда, під'їхати аж під стіни давньої руїни не вийде: до розвалин веде лише стежина. Час від часу місцеві жителі чистять романську коробку від сміття. Подиву варта міцність кладки старої споруди: без дахів, без життя вона стоїть в полі вже не перше століття - і навіть найзатятіші селяни не змогли розібрати її на будматеріали. 

 

Древній домініканський храм під час Реформації було перетворено на святиню протестантів. Пізніше будівлю зруйновали польські війська князя Любомирського  у 1657 р. Тоді постраждало чимало лютранських храмів Закарпаття, та більшість з них таки дочекалися реставрації або відновлення (часом навіть через віки, як-от костел у Береговому). Мужієвській обителі пощастило менше - але її частинка начебто все ще слугує за своїм призначенням: є відомості, що вхідний портал костелу з Мужієва перенесли до берегівського римо-католицького храму (він зараз встановлений на вході біля ризниці). 

На стінах руїни ще до 20-х років ХХ ст. можна було побачити залишки фресок. Зараз, без даху, споруда здається оголеною і беззахисною. А за кілька років вона відзначатиме свій 900-річний ювілей. Чи дочекається уваги з боку влади?

 

«Золота земля!», – патетично вигукнув би екзальтований любитель старовини і сам би здивувався, наскільки точне це визначення. Ще тисячу років тому на Мужіївській горі почали видобувати дорогоцінний метал, про що свідчать знайдені у виробітках кайла та світильники ХІІІ ст. Хоча є гіпотези, що першими золотошукачами у цих місцях були ще кельти і римляни. Жили залягали у м’якому каоліні, з якого в XVIII ст. робили витончену віденську порцеляну. Про золоті запаси Мужієва писав у ХІХ ст. австрійський геолог К. Зіпс та угорський вчений Іштван Сабо. Видобутком золота тут займалися й німецькі колоністи, що не завадило місцевим жителям називати багатокілометрові шахти у горі «турецькими штольнями». Зараз край села піднімаються відвали гірських порід з рудника, створюючи екологічно небезпечну ситуацію і отруюючи грунтові води. 

 

Золоторудник - вже тільки привид колишньої індустрії. А от від двоповерхового барокового палацу Гуняді з XVII ст. не лишилося й сліду: його розібрали на будматеріали у 1950-х. Відомий закарпатський блогер pan-baklazhan пише, що від маєтку Гуняді на території консервного заводу "Берег-Фудс" залишилася зовсім вже унікальна річ: надмогильний камінь на похованні коня.

В 1717 р. на територію Закарпаття вдерлися кримські татари і молдовські гайдуки: таким хитрим маневром турецький султан Ахмет ІІІ намагався відволікти місцевих феодалів від оборони Белграда. Пограбованими лежали Севлюш та Королево, хмара східняків сунула на Берегсас. Місцеві поміщики чинили опір - як вже могли. Серед захисників рідної змлі був і Гуняді з Мужієва. В сутичці татари поранили феодала, та з ворожого оточення господаря виніс вірний кінь. Белград туркам не піддався - і татари теж відступили з Закарпаття за командою султана. Недалеко й пішли - на східняків вже чекали засідки в Карпатах, де більшість і полягла. А вдячний Гуняді дбав про коня-рятувальника до кінця його кінського життя, а потім поховав тварину у парку. На могилі поставили тригранний камінь. 

 

Ще одна цікавинка, через яку доведеться якось повернутися в Мужієве - місцевий дитячий садок. Олег Супруненко (pan-baklazhan) пише, що це колишня садиба графа Карої - і датує її XVIII ст. 


 Курган Красуні

Поруч з Мужієвим, на лівому березі Верки піднімається самотній курган. Народ розказує, що була колись в берегського жупана Андрія Добоша красуня-дочка Ілка. Багато витязів пропонували їй руку і серце, та особливо старалися сподобатися дівчині добрий лицар Валентин та войовничий володар сусіднього замку Нялаб (сьогоднішнє Королево Виноградівського району). Хоча сам Добош бачив своїм зятем саме Нялаба, Ілка закохалася у Валентина. Довго сперечалися батько і дочка, і вирішив жупан, що лише у битві вирішиться, кому дістанеться Ілка. А в місті якраз проводився турнір, і десятки лицарів з’їхалися до Берегсаса. І от на ристалище виїхали Валентин та Нялаб. Удар — та витримали обоє. Рівними були сили суперників. Раз по разу вершники схрещували зброю, аж раптом Валентин скинув Нялаба з коня. Невдовзі Ілка стала коханою дружиною, та не змирився з цим гордий Нялаб. Поклявся він, що здобуде красуню — і подався в розбійники. Нищив села, грабував міста, вселяв жах у серця. Сам король був змушений збирати проти бунтівника військо. Поїхав боротися з бандитом і Валентин. Поки його не було, Нялаб схопив Ілку і помчав з нею до свого замку. Та Валентин, помітивши вогонь над рідною домівкою, повернувся, побачив, що сталося, і наздогнав у полі Нялаба. Розбійник, зрозумівши, що Ілка йому не дістанеться, вбив красуню на очах її чоловіка, а потім стрибнув з конем у Верку. Кінь зашпортався в очереті і загинув разом з своїм господарем. А Ілку поховали на березі річки, і кожен воїн набрав у шолом землі і висипав на її могилу. Так виріс Курган Красуні.




1929 р. Дзвіниця "нового" мужієвського храму (18 ст.).

1929 р. Дзвіниця "нового" храму (18 ст.).


Панорама села Мужієво Берегівського району Закарпаття

Вид від нового храму



Пізньоготичний храм в селі Мужієво
Mużijewo (Мужієво) – wieś na Ukrainie w rejonie berehowskim obwodu zakarpackiego

Пізня готика як вона є


Дзвіниця з XVII ст. Мужієво

Дзвіниця з XVII ст.


Будинок в Мужієвому біля Берегова

Традиційний житловий будинок

Синагога в Мужієвому на Закарпатті

Синагога? Дім молитви?



Остов романського храму.

Остов романського храму.


2005 рік.

2005 рік.


Поїзди пробігають повз храм в Мужієвому. З вікна вагону його видно так.

З вікна вагону


Костел в Мужієвому на Закарпатті дуже скромний
Костел в Мужієвому на Закарпатті дуже скромний

Скромний костел.


The village of Muzhievo in Beregove district, Ukraine

Меморіал загиблим

Автобусна зупинка. Мужієво

З шкідливою люлькою


© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник