Координати: 48°32′59″ пн. ш.25°17′13″ сх. д.

Близько 1,2 тис. жителів. Перша письмова згадка - 1462 р. 

Карта

От знаєте, в класичному балеті є позиції рук, ніг, види арабесків - і всі-всі-всі балерини світу виконують їх однаковісенько. Це базис, азбука, на який вже пізніше ляже - або не ляже - талант і індивідуальність. До того часу, у класах - все стерильно-однакове. 

Так і з _дерев'яною_ Введенською церквою (1828) у Балинцях в гвіздецькій агломерації (зібралися до купки аж 10 сіл, практично у кожному дерев'яна церква, замучена бляхою; дороги такої якості, що потім пожалкуєте, що сюди вибрались). Фотографи-аматори, задумуючи з нею шедевр, будуть змушені фотошопити якесь драматичне небо в блискавках, інакше глядач буде позіхати. Верх храму під бляхою, низ пофарбований, паркан навколо святині новий, обов'язкова нудна доріжка з плитки навколо церкви і до не менш обов'язкової криниці, обов'язковий пам'ятний хрест на подвір'ї. Нудно, уніфіковано. Сюди приходять такі ж однаковісенькі парафіяни (білий верх, чорний низ, жінки всі у вовняних або поліестрових хустках) слухати не менш уніфіковані казання і бубнити молитовний канон. Перенеси їх всією парафією до іншої скапареної покутської церкви - та хоч в Сороках - різниці не помітять. Чи навпаки, заміни їм церкву на церкву, приміром, з Попельників - ніякої різниці. Все, що має власне обличчя, власну індивідуальність, лякає. Краще бути як всі. 

Історична довідка - просто для того, щоб була. Церква, колись накрита ґонтом, зведена на місці дерев'яної попередниці (присвяченої Різдву) з XVIII ст. 

Село колись називали Балканським (бо "балка") або Балинським Хутором. Власникі Кулачківців Апсовичі тримали у Балинцях до 1931 р. свій фільварок.